Текст для редагування (записати відредагований) : Ольга Кобиляньська, “Миланхолійний вальс” Неможу слухати миланхолійної музики. А вже най менше такої що преваблює зразу душу ясними до танцю визиваючими грациозними звуками, а від так, зрікаючися їх незамітно льється лиш одною широкою струєю смутку! Я роспадаюся тоді в чуття і неможу опертися настроєві сумному мов креповий флер якого позбутися мені нетак лехко. За те як пронесется музика блиску я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий сьвіт заявляючі далеко-широко що музика грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти і відгадувати по “мотвах”, одна з моїх товарищок якої душа не мов складалася з тонів і була сама олицетворина музика. Вона вічно шукала гармоніі. В людях в їх відчувані в їх відносинах до себе і до природи…

Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко. Зате, як пронесеться музика блиску, я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий світ, заявляючи далеко-широко, що музика грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти й відгадувати по "мотивах", одна з моїх товаришок, якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика. Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до природи...

не забудь подякувати.

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь та дозволяє передавати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, вона визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Окрім цього 2018–2027 рр. оголошено в Україні Десятиріччям української мови. З нагоди цих подій за ємо у читальний зал бібліотеки ім. Л. Каніщенка ТНЕУ для перегляду діючої тематичної книжкової виставки «Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова.»

Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

Объяснение:

Весна мой любимий час року. Після довгої і холодної зими у природі і у людині откривається нова можливість житти. Не встигне розтанути сніг,як  земля перетворюється. Спочатку мокра і грязна,покривається напіврозкладенними листями,вона поступово висихає.Пригріває сонце. В повітрі "пехне весною". А як ще можна назвати ці дивовижні підбадьорливі запахи? Хочеться зупинитися і вдихати, холодноватий вохдух,пахнучу,горьковату свіжість. З ранку калюжі ще затягує льодком,але скоро зникне і він. А потім... Напружуються і начинають розкриватися,покриватися маленькими зеленими листочками,із землі вибиваються фіолетові стріли піонів,показують тонкі ниточки нарцисів. Начинають розцвітати абрикоси,потім вишні,за ними наступні дерева. Цв"ятіння садів як наче дають людям можливість хоть на короткий часпіди від буднічності життя і перенестися в казку з щасливим кінцем: весна торжествуєнад похмурою зимою.