Письмовий контрольний докладний переказ тексту, що містить опис природи Знайомимося з пам'яткою " Як працювати над переказом " : знайомлення з пам ’яткою « Як працювати над переказом » 1. Прочитайте текст повністю. 2. Розділи його на частини (абзаци 3. Склади план у вигляді заголовків до абзаців (частин). 4. Перекажи зміст кожної частини тексту за абзацами. 5. Запиши зміст тексту за планом. 6. Пиши уважно, красиво; кожну частину починай з абзацу. 7. Перевір написане. Барвінок Люблю я ліс! Люблю милуватися красою духмяних сосен і золотими кронами беріз, кучерявими верболозами на березі річки і осінньою прозорістю неба над верховіттям дерев. Одного разу під час прогулянки в лісі матуся обережно зірвала невідому мені рослину. Я чомусь подумала, що це лікувальний засіб. З лагідною посмішкою матуся відповіла, що барвінок не тільки лікує. З цією рослиною пов'язано багато народних звичаїв. Мене зацікавило те, що ця ніжна квітка зберігає зелений колір листя навіть під сніговим покривом. Витривалість і неабияка живучість цієї рослини оспівані в народних піснях: барвінок в українському фольклорі символізує бентежну молодість, кохання, шлюбні відносини. Згідно з народним звичаєм, навесні парубки збирали блакитні квіти і дарували коханій. Коли дівчина брала квітку, то це означало, що вона не проти стати дружиною цього парубка. Наречені також збирали квіти й своїми руками плели з них прегарний вінок, котрий надівали милому, співаючи пісню. На весіллі вінком, сплетеним із барвінку, квітчали молоду. Жодне весілля не обходилося без цього. У народі вважалося, що барвінок квітне на щастя, а в'яне на горе. Тому цій рослині приділялася така велика увага. Ось таку розповідь я почула від своєї матусі. Мені радісно, що саме вона познайомила мене ще з одною рослиною, ще з однією оздобою моєї землі.

Відповідь: Різдвяне свято,піфагорійська теорема,франківські рукописи,аріаднина нитка,Григоріївська дочка, миколаївські хлопці,полтавські вулиці, Гончарова премія,дніпровські кручі,Марійчині конспекти,Святославські слова,Гордіїв вузол,Тарасівські книжки,Шевченківські читання,Ігорів похід,чернігівські ліси, Довженківська хата, стефанківські герої,Сорочинська ярмарка,Грінченський словник, Канарські острови,Софіївський парк, українські землі,Шекспірівські сонети, Кримська весна,київські каштани,Печерський узвіз,Симоненківські  поезії,Пилипівський піст,Хотинський замок.

Існують місця, які завжди викликають у людини подив, хвилювання і захоплення природною красою та неповторністю. Таким місцем є Хортиця — мальовничий острів, з обох боків омитий широким і могутнім Дніпром, оточений високими кам’яними скелями, піщаними берегами, вкритий зеленим лісом та синьоокими озерами, прикрашений різнобарвними квітами. Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до острова мешканців міста Запоріжжя, мандрівників із різних куточків України та світу. Хортицю прославляли поети і художники, вивчали історики та краєзнавці. Кожен українець лине душею до її життєдайних джерел.

Острів Хортиця — єдина комплексна історико-культурна та природна пам’ятка, що охоплює період історії людства від епохи палеоліту (35 тис. р. до н. е.) до наших днів. За бронзового віку (ХУШ-УПІ ст. до н. е.) Хортиця стає одним із економічних та культурних центрів Дніпровського Надпоріжжя. Залізний вік (УІІІ ст. до н. е. — початок н. е.) залишив після себе курганні та ґрунтові могильники, Совутин- ське городище. Частина з них належить до дивовижного періоду в історії острова — скіфської доби (УІІ-Ш ст. до н. е.). Перші століття нової ери на Хортиці пов’язані з періодом черняхівської культури, а у другій половині І тис. н. е. тут проживали слов’янські племена. За часів Київської Русі через Хортицю пролягав відомий торговельний «Шлях з варяг у греки», і саме тоді поблизу плавневих озер острова розташувалося стародавнє поселення, яке дослідники називають Протовчим (Протолче).