Розв'яжіть вправу 266 та завдання до неї. ​

Відмінювання слів та словосполучень  

Н. університет
Р.  університету
Д. університету
З. університет
О. університетом
М. при університеті
__
Н. жовто-блакитний
Р. жовто-блакитного
Д. жовто-блакитному
З. жовто-блакитний
О. жовто-блакитним
М. на жовто-блакитному
__
Н. я
Р.  мене
Д. мені
З. мене
О. мною
М. на мені
__
Н. перший
Р.  першого
Д. першому
З. перший // першого
О. першим
М. на першому
__
Н. Тарас Григорович Шевченко
Р. Тараса Григоровича Шевченка
Д. Тарасу (-ові) Григоровичу Шевченку
З. Тараса Григоровича Шевченка
О. Тарасом Григоровичем Шевченком
М. при Тарасові Григоровичеві Шевченку (-ові)
К. Тарасе Григорович (-у) Шевченко (-у)
__
Н. Микулець Василь Іванович
Р.  Микульця Василя Івановича
Д. Микульцю (-еві) Василю (-еві) Івановичу
З. Микульця Василя Івановича
О. Микульцем Василем Івановичем
М. на Микульцю (-еві) Василеві Івановичеві 
К. Микулець (-ю) Василю Іванович (-у)

Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!