Пише сестричка маринки , мені задали по укр.мові написати 15 прикмет про погоду , які передбачають звірі, птахи(потрібно зараз)

1. ясної днини високо летять проти вітру ворони - за добу-дві вітер із снігом.

2. якщо вдень свійська птиця відсиджується в курнику - неодмінно збільшиться мороз.

3.  раннього морозяного вечора дружно розспівалися півні - чекай відлиги.

4. пес на снігу згортається калачиком -на мороз, а витягується, розкидає лапи -на відлигу.

5. сіра ворона при заході сонця самотиною сидить на верхівці найвищого дерева - чекай лютого морозу.

6. дзвінко кричать галки - на відлигу: «галки тепла накликали».

7. ворона під крило ніс ховає - до холоду.

8. ворона заховала свого дзьоба під крило - сильно похолодає.

9. якщо граки прилетіли прямо на гнізда - буде рання весна.

10.  граки на гнізда сіли - через три тижні можна сіяти.

11.  копита в коней потіють - на тепло.

12.  ластівки почали лаштувати гнізда -настало стійке тепло.

13.  мурахи, павуки чи бджоли виявляють велику активність - погода буде доброю.

14.  як цвіркун цвіркоче, а пугач кличе «пугу» - на гожу днину.

15.  журавлі у вирій першими відлетіли -холоди прийшли, лебеді рушили - настала пора заморозків, гуси у вирій - буде сніг

Наше життя полягає у безперервному спілкуванні. щодня ми промовляємо сотні тисяч слів із різними інтонаційними відтінками. словом можна підтримати у скрутну хвилину, або навпаки завдати болю. у спілкуванні з людьми ми співпереживаємо їхнім невдачам, радіємо перемогам, саме це і є найкращим шляхом пізнання людей. наприклад, після поразок ми закриваємось в собі й не хочемо спілкуватися. проте досить промовити: "не хвилюйся, все добре, ти ще обов'язково переможеш", як людина знову налаштується на розмову. пам'ятайте, що спілкування - це найкращий спосіб пізнання світу, а співпереживання - найкращий спосіб пізнання людей!

Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев. зупинились біля високого клена. посідали. яка краса відкрилася перед нами! стоїть клен у яскравому барвистому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять. дивіться, діти: клен спить. і сниться йому все, що бачив од весни до весни. ось жовтий листочок — мов золота кульбабка. весною клен був зачарований її красою. запам’ятав. а як заснув, то й пригадав весну — листочок і пожовтів. а там, бачите, листочок — мов ранкова зоря — рожевий і ласкавий. а цей — як вечірня заграва на вітряний день. на цій гілочці — яскравий і красивий, немов крило вивільги. мабуть, сиділа колись тут вивільга, а зараз приснилося кленові її крило. ми принишкли й милувалися красою. усі наче боялися потривожити чарівний сон клена.