Укажи речення, у якому є порівняльний зворот : Удома Маруся розвела глей водою й заходилася розмальовувати всю хату синіми квітами (А. Багряна Пелюстки у квітки манюсінькі, але серцевина величезна, мов сонце, що увечері за деревами ховається (А. Багряна). Дівчина від подиву аж рота роззявила (А. Багряна). У Романівці дівчинка мешкала до дванадцяти років (А. Багряна).

пелюстки у квітки манюсінькі, але серцевина величезна, мов сонце, що увечері за деревами ховається.

Объяснение:

Сердцевина порівнюється з сонцем.

Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.

Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.

Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.

Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.

Іноді, ввечері, коли місто затихає, і починають миготіти на вулиці одинокі, холодні ліхтарі, я, прислонившись головою до вікна, дивлюсь у зоряне небо і мрію про політ в далекий космос, за хмари. Я беру в руки альбом і олівець, та лечу, далеко, пірнаючи в пригоди вістрям загостреного олівця, мого вірного друга. Одвічний водоспад, далекі зірки, сирі гори, палахкотливо глибоке море - все з’являється на папері одним за одним. І я лечу туди, на папір, попадаючи в місця, що щойно зобразив на папері. Відпиваю ковток гарячої кави і продовжую подорож. Я малюю, і у мене виростають крила.