Ідейно-художній аналіз поезії Олени Теліги "радість" Будь ласка

Объяснение:

Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму  ліричної героїні

Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)

Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)

 

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична)

Збірка: «О краю мій» (1999)

Жанр: вірш

 

Художні засоби

Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими

Персоніфікація: «радість тулиться»

Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»

Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».

Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою!»

Кількість строф: три

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Римування: кільцеве (АББА)  

Рими: причина – хлопчина, вулицю – тулиться, звикли – мотоцикли, метелиця – стелиться, встою – спокою, похмурими – мурами  

Композиційна будова вірша

1 До мене радість тулиться (життєрадісність знаходити в житті)

2 Ніби поле перед нами стелиться (оптимізм потребує широкого поля для діяльності та допомагає долати труднощі)

3 Пролітаю між людьми похмурими (всеперемагаюча життєва радість і оптимізм проти сірості)

Віршовий розмір: п'ятистопний хорей з пірихієм.

Н.- Називний відмінок, Р.- Родовий, Д. - Давальний, Зн.-Знахідний, Ор. - Орудний, М.- Місцевий
1000
Н. тисяча, Р.тисячного, Д. тисячному, Зн. тисяча, Ор. тисячним, М. (на)тисячному
90
Н. дев'яносто, Р. дев'яноста, Д. дев'яностому, Зн. дев'яносто, Ор. дев'яностим, М. (на) дев'яностому
571
Н. п'ятсот сімдесят один, Р. п'ятсот сімдесят першого, Д. п'ятсот сімдесят першому, Зн. 571(в Н. в.), Ор. п'ятсот сімдесят першим, М.(на) п'ятсот сімдесят першому.
2134
Н. дві тисячі сто тридцять чотири, Р. двох тисяч сто тридцять чотирьох, Д. двом тисячам сто тридцять чотирьм, Зн. 2134, Ор. двома тисячма сто тридцять чотирьма, М. (на) двох тисячах сто тридцять чотирьох
88
Н. вісімдесят вісім, Р. вісімдесят восьми, Д. вісімдясят вісьмом, Зн. 88, Ор вісімдесят вісьма, М.(на) вісімдесят вісьмох

(1) Ранок чудове : в повітрі прохолодно ; сонце ще не високо. (2) І совається кермо, і обшивка скрипить, і забрані в рифи полотна. ( 3) Я хочу, щоб чула ти, як тужить мій голос живою. (4) Для кожного є слава, трудися - і вона твоя . (5) Горе забудеться, диво здійсниться, збудеться те, що поки лише сниться. (6) Я подивився на хату, і в мене стислося серце - так завжди буває, коли побачиш те, про що думав багато років. ( 7) І все- таки йому було сумно, і він якось особливо сухо сказав начальнику штабу, що у нього вбили ад'ютанта і треба знайти нового .(1) Утро великолепное: в воздухе прохладно; солнце еще не высоко. (2) И ерзает руль, и обшивка скрипит, и забраны в рифы полотна. (3) Я хочу, чтобы слышала ты, как тоскует мой голос живой. (4) Для каждого есть слава, трудись – и она твоя. (5) Горе забудется, чудо свершится, сбудется то, что покуда лишь снится. (6) Я посмотрел на избу, и у меня сжалось сердце – так всегда бывает, когда увидишь то, о чем думал много лет. (7) И все-таки ему было грустно, и он как-то особенно сухо сказал начальнику штаба, что у него убили(1) Ранок чудове : в повітрі прохолодно ; сонце ще не високо. (2) І совається кермо, і обшивка скрипить, і забрані в рифи полотна. ( 3) Я хочу, щоб чула ти, як тужить мій голос живою. (4) Для кожного є слава, трудися - і вона твоя . (5) Горе забудеться, диво здійсниться, збудеться те, що поки лише сниться. (6) Я подивився на хату, і в мене стислося серце - так завжди буває, коли побачиш те, про що думав багато років. ( 7) І все- таки йому було сумно, і він якось особливо сухо сказав начальнику штабу, що у нього вбили ад'ютанта і треба знайти нового .(1) Утро великолепное: в воздухе прохладно; солнце еще не высоко. (2) И ерзает руль, и обшивка скрипит, и забраны в рифы полотна. (3) Я хочу, чтобы слышала ты, как тоскует мой голос живой. (4) Для каждого есть слава, трудись – и она твоя. (5) Горе забудется, чудо свершится, сбудется то, что покуда лишь снится. (6) Я посмотрел на избу, и у меня сжалось сердце – так всегда бывает, когда увидишь то, о чем думал много лет. (7) И все-таки ему было грустно, и он как-то особенно сухо сказал начальнику штаба, что у него убили