Доповніть подані фрагменти тақ, щоб утворилися складнопідрядні речення.До ть будь ласка 1)Любов реальна в цьому світі... 2)Книжки несуть мудрість ...3)Я довго не міг йому пробачити...4) Pіка ніби розтанула в тумані...​

1)черговий (орфограма: букви е-и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів).
2)боротьба (орфограма: букви, що позначають звуки, які уподібнюють ся).
3)спитати (орфограма: букви з-с у префіксах з-(с-).
4)бджола (орфограмма: букви е, о після ж, ч, ш, щ).
5)нікого, ні в кому і т. ін. (орфограмма: ні з займенниками).
6)вільний, відповідь, учитель (орфограмма: м'який знак після д, т, з, с, ц, л, н, дз, якими закінчується склад)
7)гір-гора, хміль-хмелю, річ-речі (орфограмма: букви о, е, і в коренях іменників).
8)обличчя, рілля і т. ін. (орфограмма: подвоєні букви у коренях слів).
9)пам'ять, бур'ян, але: медвяний, свят­ковий (орфограмма: апостроф)
10)зорепад, атомохід, півгривні, пів-Європи, загс (орфограмма:написання разом і через дефіс складних іменників, складноскорочених слів).

Ажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.