Провідміняйте дробовий чіслівник 8/10

н.в вісім десятих

р.в восьми десятих

д.в восьми десятим

зн.в.вісім десятих

о.в вісьма десятими

м.в восьми десятих

Могутнього потоку не вміщало шосе, і багато верхівців скакало обабіч шляху прямо по хлібах (Олесь Гончар)

На черговому засіданні бюро обкому Мухтаров доповідав про виконання планів будівництва (Іван Ле "Міжгір'я")

Меткий офіціант подав меню (Любомир Дмитерко "Розлука")

Фламінго з Нігеру цвітуть квітками; Сидять, схилившись, кенгуру (Олександр Олесь)

Летять по радіо слова — з найдальших далей вісті. І все, що вимовить Москва, у кожнім чують місці (Наталя Забіла)

Щоб не гаяти й хвилини, використовують усі тролейбуси, веломашини, і мотоцикли, і таксі (Микола Упеник)

Негритянко! Задумлива ноче, Забудьмо сьогодні про всі табу, Серце мов виспівати хоче Твоїм рукам золоту хвальбу (Дмитро Павличко "Пальмова віть")

Театральне амплуа — річ, як відомо, дуже умовна (Максим Рильський)

Вона.. з любов'ю старшої сестри защіпляла їй коло шиї якесь легеньке боа (Ольга Кобилянська)

Объяснение:

Людське життя.. .Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. .усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.