Накресліть схему речення, визначте його вид. Землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає для душі тієї чистої години, коли можна замислитись над собою і подумати про головне.

Объяснение:

1. Землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, у метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає для душі тієї чистої години, коли можна замислитися над собою і подумати про головне. 2. Таємниці природи всюди, тільки розпізнати їх зумій, і неодмінно збирати їх треба до схід сонця, коли зілля ще в росі, коли воно чисте.

Ой, я не пригадую жодного слова, сказаного мною у цьому двадцять першому столітті, яке ненароком завдало б шкоди або страждань рідним людям, роблячи їх нещасними. 
ІМЕННИКИ: слова, столітті, шкоди, страждань, людям.
ПРИКМЕТНИКИ: рідним, нещасними.
ЧИСЛІВНИК:  двадцять першому.
ЗАЙМЕННИКИ: я, жодного, мною, цьому, яке, їх.
ДІЄСЛОВО: пригадую, завдало.
ПРИСЛІВНИК: ненароком.
ПРИЙМЕННИК: у.
СПОЛУЧНИК: або.
ЧАСТКИ: не, б.
ВИГУК: ой.
ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ДІЄПРИКМЕТНИК): сказаного.
ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ДІЄПРИСЛІВНИК): роблячи

В соняшника були руки і ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі…
І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візміть хоч на раму.
Дядьку, хіба Вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником