6. Однорідними присудками ускладнене речення: а) Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горі. б) Любив дід гарну бесіду і добре слово. в) Тече вода в синє море, та не витікає. г) Раділи верби і тополі…

в

Объяснение:

А не підходить тому що воно ускладнене однорідними обставинами а саме де ? на небі де? на узгір'ях де? на горі

Б не підходить тому що воно ускладнене однорідними додатками дід що робив? любив що? бесіду і що? слово

В правильно тому що вода що робить? тече і що робить? не витікає це однорідні присудки

Г тут однорідні підмети верби і тополі що робили? раділи

Головною думкою твору у повісті "Сіроманець" письменник навчає нас жити в гармонії з природою; бережливо, з повагою ставитися до матінки-природи, частинкою якої є й людина; розрізняти добро і зло; бути милосердними й співчутливими; цінувати дружбу та взаємодо
Потрібно гуманно ставитися до беззахисних тварин, треба бережливо, з повагою ставитися до природи, частинкою якої є й людина, залишаються вірними один одному; твір вчить захищати тварин, цінувати вірних друзів та завжди приходити на до тим, хто її потребує.

Свій геніальній твір – кіноповість «Україна
в огні» Олександр Довженко створив у 1943 році. Письменник на власні очі бачив
усе, про що писав: бачив, як палали хати і гіркі сльози на очах у молодиць, що
лишалися вдовами. У своєму творі він описав страждання народу і формування його
волі до перемоги.
Але не тільки
історичну цінність має кіноповість. Романтична історія про кохання, що почалося
на початку війны – одна із сюжетних ліній твору. Молода Олеся не хотіла
дістатися німцям і попросила одного з танкістів провести з нею ніч.
«Якийсь хвилюючий сором все ж таки сковував і не
покидав його, а її неначе ні. Вона і соромилась, і ні… Вона сповняла свій,
одній лиш їй начертаний закон».
Саме так почували себе
герої, але наступні дії дівчини «розтопили лід». Вона приклала руку хлопця до
свого серця і цей жест об’єднав їх.
Вранці вони мусили
розпрощатися, але Олеся була щасливою і казала, що спробує у майбутньому знайти
Василя, а він обіцяв їй вернутися. Їхне кохання почалося з прохання і
зберігалося протягом всього твору.
Поранений і непритомний Василь марив дівчиною, що напоїла його водою з відра і запросила до хати.
Навіть роки розлуки не стерли з його почерствілого у боях серця ніжної любові
до тендітної Олесі. Сама ж дочка Лавіна Запорожця пережила також багато і
рідше згадувала свого першого хлопця, намагаючись вижити у палаючому світі. Вона
посивіла, очерствіла и постаріла, але все ж таки повернулася на місце, де
колись була її домівка. Там же, у спаленій Тополівці вона знову зустріла
танкіста Василя. Вони обидва змінилися, але їх любов такою і лишилася. Чому?
Адже любов сильніша, ніж усе інше. Вона торжествує навіть на війні, що і сказав
Олександр Довженко.