Синтаксичний розбір(розділові знаки опущено) 1.Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах мені здається що збирають цілющі трави як в лугах 2. Епоха дай мені завзяття на кожен день на кожну мить щоб міг нащадкам розказати я про те як ми навчалися з жить. 3. Люблю коли зоря покрівлі золотить коли світанковий спів пташки кругом розносять коли от моря зір звільняється блакить

Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, до людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на до свого друга — прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.

ответ:

- привіт, марусю! куди ти поспішаєш?

- привіт, світлано! я йду на зустріч з одним хлопчиком, з яким познайомилась в інтернеті.

- марусю, так не можна робити!

- чого?

- та це ж зовсім незнайома людина. ти ж не знаєш, хто сидить по той бік монітору. можливо, це заманив тебе у пастку злочинець.

- ой, як страшно! я навіть не додумалась. тоді я нікуди не піду.

- правильно. ти хоч свою адресу не повідомляла або якісь інші особисті дані?

- ні, слава богу. ми розмовляли телефоном. тому я й повірила.

- треба знати певні правила спілкування телефоном і в інтернеті із незнайомцями. нікому не можна довіряти та необхідно дбати про свою безпеку. в режимі онлайн так багато шахраїв та злочинців.

- і тобі, подружко. може пройдемося?

- підемо!