.Ознайомтесь з теоретичним матеріалом в підручнику на с.206. 2.Подивіться уважно відеоурок. 3.Виконайте впр.481і надішліть. 4.Ознайомтесь з послідовністю синтаксичного розбору речення(усно і письмово) с.209 у підручнику. 5.Виконайте письмовий синтаксичний розбір речення в зошиті і надішліть. Краю милий, я тебе люблю понад усе.

Більше половини молодих людей готові переступити через моральні норми заради успіху. Підростаюче покоління не бачить нічого поганого в збагаченні за рахунок інших, в хамстві, пияцтві, отриманні хабара, в подружній зраді і публічних проявах расизму. 
Також більшість спокійно ставиться до проституції і абортів. За словами заступника голови комісії Громадської палати з соціальної та демографічної політики "від третини до половини молодих людей в світі не вважають аномаліями проституцію, подружню зраду і аборти". Запитаєте ви мене, чи готовий я переступити через совість? Я не можу сказати точно на всі 100% ,що я б ніколи не переступив через себе заради успіху. 
Багато коли переступають через себе, совість, трактують це як безвихiдь.Кажуть, що все це на благо сім'ї, рідним, щоб купити їм ліки, їжу, забезпечити місцем проживання.С цим я також згоден, так як життя скрутити будь-якого може так, що на будь-які угоди підеш. 
Але всеж я вважаю що успіх не є благим, якщо заради нього треба переступити через совість. Совість і є головне мірило всіх благих вчинків, справ. 
Взагалі, в будь-якій ситуації завжди є два виходи, правильний і неправильний, світлий і темний, і совість якраз допомагає відчути світлий. Як би не було важко, вибравши світле, є надія на порятунок, тоді як вибравши темне, зайдеш в ще більший тупік.А те, що я маю на увазі по словом "світле", це і є рішення по совісті. ( :) пользуйтесь) 

Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.