Складіть-розповідь-опис про Одессу

Одеса - перлина у моря

Одеса - це дуже гарне місто на узбережжі Чорного моря з неповторною атмосферою і безліччю пам'яток, які слід обов'язково побачити. Її називають і Південною Пальмірою, і "перлиною", і "мамою". Крім того, Одеса - місто з дуже багатою історією. 

Археологи стверджують, що перші поселення на території, де тепер стоїть Одеса, були збудовані давньогрецькими мореплавцями ще у сьомому сторіччі до нашої ери. Потім на цьому місці жила Ногайська орда, а з 14 сторіччя ця земля належала Великому князівству Литовському. Тоді там стояла фортеця та селище з назвою Коцюбіїв, яку згодом було змінено на Хаджибей. 

Хаджибей став Одесою після завоювання фортеці у вересні 1789 року військами на чолі з Хосе де Рібасом. Нескладно здогадатися, на честь кого потім назвали найзнаменитішу вулицю в Одесі - Дерібасівську.

Після захоплення фортеці поселення Одеса отримало статус міста, яке стрімко розвивалося завдяки торгівлі. Розквіту торгівлі сприяв торговий режим «порто-франко», що діяв з 1819 по 1859 роки. Саме до цього періоду відносяться багато з будівель історичного центру Одеси. І взагалі, у центральній частині Одеси розташовано багато будівель кінця XVIII — XIX століть, які безумовно слід побачити.

Багато чого бачила Одеса: після октябрьскої революціі і під час громадянської війни місто переходило кілька раз з рук в руки, а під час Великої Вітчизняної було окукповано німецько-румунськими військами. Під час Другої Світової захисники міста ховалися у катакомбах - величезній мережі підземних ходів під містом.   

Тепер Одеса - відатний історичний, культурний, промисловий та науковий центр. Історичний центр Одеси внесено до попереднього списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.  

Не за горами - близко,скоро

Море по кодіна- всерівно

Передати куті меду - перебільшувати

пекти раків- червоніти , тримати камінь за ппзухою- важко щось згадувати ,погано на душі,обвести навколо пальця -обманути,як раз плюнути - дуже легко,,ні живий ні мертвий- дуже втомлений,ніякий , (здається),робити з мухи слона- перебільшувати

193

Обминути десятою вулицею - обходити ,держатись від того місця по далі,на вулиці не валяється - дістається не легко,рот на замок- мовчати,за сімома замками - далеко , надійно сховано

ответ  

У цей день 66 років тому народився видатний український композитор, поет, творець української поп-музики Володимир Івасюк, який поплатився життям за любов до України

Володимир Івасюк - один із творців української естрадної музики. Видатний українець, який прожив всього 30 років, за своє коротке життя написав 107 пісень, 53 інструментальних творів, створив музику до кількох спектаклів. Окрім цього, він професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Відомий як музикант, Івасюк був і неординарним живописцем.

З батьками та сестрою

Талант Володимира помітили, коли хлопцю було 10 років. Про нього тоді вже говорили у рідному місті Кіцмань. У 15 про нього почули Чернівці, в 20 років - говорила вже вся Україна, а ще за рік його прийняла Москва. Його пісні відомі не лише в Україні. "Червона рута" була визнана найкращою піснею 1971 року, а "Водограй" - 1972.  

Володимир Івасюк, окрім музики і поезії, мав ще й хист до малювання. У його особовому фонді зберігається кількадесят малюнків різних років - переважно шкільних і студентських. Це виконані олівцем або акварельними фарбами натюрморти, пейзажі, портрети видатних людей, автопортрет, шаржі і карикатури.  

Портрет сестри

Молодша сестра Івасюка Оксана зазначає, що він був дуже галантний у стосунках з усіма жінками. "Тексти, написані братом, свідчать про його ніжні почуття. Перше велике кохання в нього було ще у школі, в Кіцмані. На пісні раннього і більш пізнього періоду дуже впливали люди, які оточували його, для яких він створював мелодії. Він сидів на лекціях у медінституті і на полях поряд з конспектом записував рядки пісень", - поділилась спогадами сестра митця.

Дівчина, якій Івасюк присвятив пісню "Червона рута", одногрупниця Марія Соколовська

Івасюк був не просто музикантом, він був патріотом України. Своїми піснями він відроджував любов українців до української культури та намагався протистояти пропагандистській ідеї одного великого "радянського народу". З Чернівецького медичного університету видатного українця відрахували не через те, що погано вчився, а через вчинок, який виказує справжнього Івасюка. Він у 1966 році у своїй рідній Кіцмані був серед тих, хто скинув із п’єдесталу пам’ятник Леніну.  

Ставши популярним у всьому Радянському Союзі, він завзято відмовлявся писати музику до російських текстів, говорячи, що він український композитор. Те, що молодий музикант був авторитетом для українців, знала і радянська влада. Тож, коли у 1979 році радянська преса була переповнена хвалебних од Росії, присвячених святкуванню 325-річчя Переяславської угоди, а українські послужливі віршотворці писали: "Слава! Тебе прославляємо, рідна Росіє, за правду твою, за вірність твою, за братерську любов!", Івасюку пропонували створювати музику на ці вірші. Влада очікувала, що Володимир, як і інші, віддасть данину Москві, адже він, улюблений композитор України, міг, як ніхто інший, вплинути "ідеологічно". Але Івасюк був безкомпромісним. Він так нічого й не написав для прославлення горезвісного "возз'єднання". Замість того взявся за створення опери козацької доби.  

Володимир Івасюк з Тетяною Жуковою - жінкою, з якою планував одружитися. Тетяна таємничо щезла після загибелі Володимира і не виходила відтоді на зв'язок

Це було того ж року, коли Володимир Івасюк помер. Офіційна версія, в яку ніхто не вірить і яка дає багато підстав для сумнівів, - самогубство. Однак чимало фактів вказують на те, що молодий талановитий музикант пішов з життя не сам.

За два місяці до смерті Володимира викликали в КДБ для бесіди із приводу гонорарів, які він повинен був одержати за вихід своїх платівок у Канаді. Його переконували передати ці гроші в "Фонд миру" в обмін на дозвіл виїхати в Америку. Але видатного українця закордон не цікавив, і він відмовився від цієї пропозиції.