Випиши займенники, які вказують на: а) предмет; б) ознаку; в) кількість, але не називають їх. Визнач їх синтаксичну роль. 1) Свого горба ніхто не бачить. 2) Нехай вихваляє тебе будь-хто чужий, а не писок твій. 3) Не дивись на чоловіка, а на його діло. 4) Хто хоче збирати — мусить добре засівати. 5) Як ми до людей, так і люди до нас. 5) Скільки ніг у гадюки, стільки правди в брехуна. 6) Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш. 7) Хто працює, той ситий, а хто ледарює – голодний. 8) Не замітай чужої хати, дивися, чи твоя заметена.

Твір на тему "Як я створюю прикраси з бісеру":

 Моя улюблена справа – бісероплетіння. Змалечку я цікавилась бусинками та бісером. Я й досі пам’ятаю, як вперше зробила собі намисто. З того часу я навчилась робити багато чого нового: сережки, браслети, брошки, джгутики. Щоразу, коли я приходжу до магазину, я намагаюсь підібрати щось нове. Вдома в мене вже є ціла колекція бісеру, тому я можу починати роботу у будь-який час. Окрім бісеру, мені потрібна ліска.

 Я сідаю зручніше, починаю працювати. Спочатку я вирішую, що саме робитиму сьогодні – пласке намисто, джгутик або сережки. Вирішую робити намисто, знаходжу схему, починаю відмотувати ліску. Далі підбираю малесенькі бісеринки. Їх я набираю на ліску послідовно, не відходячи від схеми. Якщо щось не виходить, я починаю шукати помилку одразу. Це не легка та кропітка праця, яка дуже сильно потребує моєї уважності.

 Готові вироби я довго розглядаю. Буває, що мені не подобається те, що я зробила. Я не засмучаюсь, проте не залишаю таких речей, адже прикраси повинні бути ідеальними. Усім друзям подобається моє заняття. Подружки, бабусі та матуся ходять з гарним намистом, браслетами та сережками, а я отримую дійсне задоволення від такої роботи. Бісероплетіння – найпрекрасніша справа у світі, яка виховує в мені уважність, посидючість та фантазію творчої особистості.

Объяснение:

    Старі люди споконвіку користувалися заслуженою повагою. І не даремно. Їх досвід завжди до молодим у вирішенні складних проблем. Народна мудрість каже: "Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся, й свого не загубиш".
     Шанобливому ставленню до людей похилого віку здавна привчали дітей. Так було заведено у всіх народів світу. Так і у нас, в Україні, віддаючи данину шани і любові до старих, усвідомлюючи, яких негараздів зазнали ці люди в житті, дітям прищеплювали в сім*ї повагу до старших.
     Молодші були повинні повсякчас виявляти увагу до старших людей: в їх присутності вони не могли сісти без за повинні мовчати, поки їх не спитають. Обов*язок молодих -  проявляти витримку і не перечити старим, завжди бути готовими прийти на до
     Я думаю, що без старих людей і молодим живеться не солодко: від кого ще почуєш такі чудові казки, як не від свого дідуся? Або хто спече такого смачного пиріжка, зварить такого борщу? Хто тебе приголубить так, як це зробить мила бабуся? Їм уже багато чого складно зробити самим, але ж вони дарують нам стільки радості у житті!