. Виправити помилки в правописі часток. От тоді то вперше в житті я вирішив творити добрі діла. Сміятись краще все таки, ніж плакати.Дивись но мені, ой Іване, Іване! Тримай но люстерко , історіє.Усе таки час не так довго тягнеться.

Відповідь: тоді-то, все-таки, дивись-но, тримай-но, усе-таки.

Ось ви бачите на небі хмаринку. Здається, хмаринка як хмаринка, нічого собі особливого. Але вона зовсім не схожа на інші. Придивившись, можна побачити і страшного дракона, і маленького гномика біля своєї хатинки або величезний корабель, що мчить на всіх вітрилах серед приборканого моря. Що ще може намалювати ваша уява? Блакитне небо. А по ньому пливуть білі хмаринки. Але ні, то не хмаринки. Он бачите, на гірських полонинах стоїть вівчар і грає на трембіті. Кругом нього пасуться біленькі вівці. Раптом небо змінилося, на ньому вже Олександр Невський на коні зі своєю дружиною рветься в бій. Це теж тільки на мить… Небо – своєрідний фільм, у якому можна побачити і нинішні дні, і прийдешні. Або можна написати так: «Легенька білосніжна хмаринка у блакитному небі. Я дивлюсь на неї у захопленні. Перед очима цікава казка. Ось пропливає корабель, який згодом перетворюється у гордого лебедя. І раптом у небі вже нема лебедя, а на зміну йому з’являється чудовий палац. Хмаринка пронизана променем сонця. Вона – мов сонячне дитинство». Ви відчули, які чудові картини можна побачити, придивившись до хмаринки й давши волю своїм почуттям. А може, ви побачите там черепашок-нінзя або ляльку Барбі у своєму будинку.

Краю мій! Люблю тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові(П.Мирний).

Хай звільняється серце чуле од туману, брехні і пут. Любов і ласка, ненависть і гнів спалахують в рядках, як блискавиці (В.Силюченко).

Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко)

Життя кипить, кипить і завмира під спів снігів, вітрів, громів і птахів (М. Чумак).

Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів... (О. Гончар).