Познач речення у якому прислівники є однорідними другорядними членами а. високі сосни ще тісніше обступили маленьку хату. б. круті гори привітно й весело зеленіли проти сонця. в. надвечір вітер зморився і заснув. г. зранку з даху звисали бурульки.

Б) Круті гори привітно й весело зеленіли проти сонця

Объяснение:Привітно й весело є однорідними другорядними членами речення , бо привітно і весело відповідають на одне й те саме питання.

ответ:Думаю что б. Привітно й весело.

Объяснение:

Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і  я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило, я дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. Це був невеликий будинок, поблизу парку. Я поклала книжку у поштову скриньку і пішла. Через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. Ми зустрілися біля магазину і познайомились.  Її звали світлана. Хоч досі ніхто не знає про мою добру справу, та ми з Світланою  багато розмовляли і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. Тепер ми справжні друзі. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.

Ми вирушимо завтра удень до Перемишля.
У день його від'їзду ми влаштували йому сюрприз.
Знизу почувся моторошний голос.
З низу долини піднімалося сонце.
Збоку теліпалася смішна сумочка, що було ще безглуздішим.
З боку магазину йшов дядько, але Віктора не було.
Утрьох і жити веселіше.
У трьох кімнатах вимкнулося світло.
Цукерок в мішку було доволі багато.
Шевченка завжди тягнуло до волі, до України.
Він по-батьківському обійняв мене.
По батьківському родоводу вона приходилася мені тіткою.
Я промовила це вголос, але скоро пошкодувала.
В голос народу вслухався наш поет.
Нарешті я прийшла додому.
Тоді мій погляд зупинився на решті дітей.
Він по-своєму розумів цей вірш.
По своєму голосу він відчув, що занедужав.
Олена поглянула угору.
Восени я часто зариваюся у гору обов'язків, відчаю, переживань.