Розтавити розділові знаки, підкреслити головні та двугорядні члени речення. Дівчина стояла нахилившись над щойно зв'язаним снопом і доказпоказуючисерпом перед собою пильно дивилася на колосся і усміхаючись стежила, як те колосся колисалося гойдалося, наче танцюючи наче востаннє ведучисвій танець на лоні матері-природи. Захоплена якимось дивним почуттямдівчина защебетала коломийку й пішла кружляти танцювати не звертаючи уваги на колючу стерню. Інші женці заворожені грою невидимої музики покидали роботу і теж пустилися в танець. ​

Відповідь:

Дівчина(підмет) стояла(присудок) , нахилившись над щойно зв'язаним(означ.) снопом(додаток) і доказ

показуючи

серпом(додаток) перед(обстав.) собою(додаток), пильно(означ.) дивилася(присудок) на колосся(означ.), і усміхаючись стежила(присудок),

як те колосся(підмет)  колисалося(прис.), гойдалося(прис.), наче(означ) танцюючи(прис.), наче востаннє (означ.) ведучи (прис.)

свій танець(додаток) на лоні(обстав.) матері-природи(додаток). Захоплена(прис.) якимось(означ) дивним(означ) почуттям(додаток),

дівчина (підмет), защебетала(прис.) коломийку(додаток) й пішла(присудок) кружляти, танцювати не звертаю

чи уваги(додаток) на колючу(означ.) стерню(додаток). Інші (означ.) женці(підмет), заворожені грою(додаток) невидимої(означ.) музи (додаток)

ки, покидали(присудок) роботу(додаток) і теж пустилися в танець(обставина).

Пояснення:

Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.У середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.

Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...

   Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.

-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.