Розділові знаки У неділю вранці тато повідомив Віднині щовихідних будемо їздити за місто.

Мне нравится зимнее время года. Я люблю посещать зимний лес. Тихо зимой в лесу. Деревья покрыты снежными кружевами, они как будто спят. Высокие вершины елей украшены гирляндами шишек, которыми кормятся птицы.

На поляне особняком красуются крохотные елочки. Их совсем занесло. Как хороши они теперь, как пригожи! Вьюга посеребрила пышную прическу стройных сосен. Глубок зимний сон природы, но теплится жизнь под сугробом. Если расчистить сугроб до земли, то можно заметить кустики брусники, веточки черники и листья других растений. На лесных полянах видны следы животных: лисицы, зайца-беляка, лося.

В непроходимых еловых лесах строят свои берлоги медведи. Под низко нависшими ветвями прячутся зайцы-беляки. В густых колючих ветвях ели строят свои домики – гнезда белки. Многие птицы совсем не улетают от нас на зиму. Рябчики, тетерева, глухари, куропатки живут круглый год на одном месте. Из мелких птичек воробьи никуда не улетают о нас. Остаются с нами синицы, дятлы, сойки, сороки. Своим ярким оперением украшают нашу зимнюю природу снегири. Голодом страшна зима птицам, а не холодом. Пробушует метель, и лес волшебно преображается. Хорош лес в зимнем уборе!

Дивлячись на картину А. Монастирського Запорожець, відразу на думку приходить війна. Коли всі козаки на своїх могутніх конях їдуть в бій, а саме цей Запорожець є головним і їде попереду.

На вигляд він сильний, мужній та сміливий козак. У нього великі долоні, довжелезні вуса та рішучий погляд. Він вдягнений у білу сорочку, наверх надіта червона жилетка, а з самого верху козацький кожух. В лівій руці Запорожець тримає величезну шаблю. У цього козака дуже рішучий та відважний вигляд.

Я вважаю, що ця картина передає справжніх дух тих часів. І дивлячись на неї одразу згадуються саме козаки.