Виконайте синтаксичний розбір речень. І солов’ї, пташині менестрелі, всю ніч доводять яблуню до сліз. Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! Недавно я поза Уралом блукав і Господа благав, щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало.

І солов’ї(підмет), пташині (додаток) менестрелі( підмет ), всю(означення) ніч(підмет) доводять (присудок )яблуню(додаток) до сліз(додаток).

Гей, нові (означення) Колумби( підмет)й Магеллани(підмет), напнемо(обставина) вітрила (підмет)наших( означення) мрій!

Недавно(обставина) я (підмет)поза Уралом(обставина) блукав(присудок) і Господа(додаток) благав(присудок), щоб наша(означення) правда (підмет)не пропала(присудок), щоб наше(означення) слово(підмет) не вмирало(присудок).

У слiд вiд копита тварини набралася дощова вода. (iменник)

Петро сумно дивився услiд потягу, на якому їхала кохана дiвчина. 

Надворi вже темно, треба йти додому.

У бабусi на дворi бiгають кошенята та цуценята. 

На вiки вiчнi запам'ятали ми ту трагедiю.

I вже онуки несуть квiти до навiки пам'ятного мiсця, де дiдусi одержали перемогу.

Удень ще не дуже спекотно, вдягай светр. 

У день початку канiкул дiтлахи особливо веселi. 

Лист був завеликий для моєї сумочки, тому я зiгнула його удвоє. 

Доярка налила молоко у двоє відер 

Опис картини "Золота осінь у Корелии" В. В. Мєшкова Картину «Золота осінь у Карелії» намалював В. В. Мєшков. Тут зображений осінній пейзаж. На передньому плані я бачу коло каменів валунів. Вони схожі на сім'ю, що намагається триматися разом, але все-таки один камінь небагато відсторонився. Чагарник, що втратив майже всі свої листочки, невеликі берізки з яскраво-жовтим листям, червонуваті осинки й високі, вихідні навіть за верхній край картини, суворі й зелені сосни, єдині не змінили колір. Ліворуч видний фрагмент опушки, на ній так само розкидані невеликі камені Задній план не так великий. На правій половині картини великий достаток дерев з жовтим осіннім листям. Через цю гущавину не видно лінії обрію. А в лівій половині картини є на що подивитися. Тут художник запам'ятав ланцюг озер. У них відбивається похмуре, біло-сіре небо. На ближньому березі кілька дерев. Те, що перебуває за озером не дуже чітко видно, але розглянути можна, що на тім бережу розташований невеликий лісочок, а левее ліс уже густіше. Ну а на обрії праворуч-чисте поле, а ліворуч видні верхівки дерев. Художник скористався дуже гарною колірною гамою. Усе дерева жовті, крім сосон, а трава зеленная з жовтим відтінком. Я торік бачив щось подібне, але без озера. Це було на горі нашого міста. Удалині виднілася безліч дерев, і вони були все з жовтим листям, але тільки розкидистий клен стояв з темно-червоним листям, це було дуже красиво. У цієї картини є одна особливість. Це подовжений горизонтальний формат полотна. Я думаю це зроблено для того, щоб якнайбільше передати поетичність ландшафту. Адже коли ми хочемо сфотографувати людини цілком, те перевертаємо фотоапарат по вертикалі, а якщо гарний вид з висоти, то по горизонталі. Я думаю, за цією картиною ховається якийсь зміст, а саме те, що із приходом холодів не потрібно розбудовуватися й згадувати ті літні дні, а потрібно дивуватися й просто насолоджуватися осінньою красою нашої природи. Дивно, але побачивши картину "Золота осінь у Карелії" у перший раз, вона мені не запам'яталася, а от після того як я написав твір, мені ця картина дуже сподобалася