речення (1б) А.Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега Б.Іван пристав до Остапа десь у дорозі. В.Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилась сльоза за сльозою. Г.Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав зерно. 2.Визначити речення зі складеним дієслівним присудком (1б) А.Соломія впізнала Остапа. Б.Гарний сильний голос співав на воді. В.Той момент був таким блискавичним. Г.Вона мусить поспішати, поки не змерзло тіло. 3.Знайти речення зі складеним підметом(1б) А.Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Б.Вони були з одного повіту, навіть села. В.Іван охоче повідав про своє життя домашнє Г.Незабаром Соломія з Іваном повз плавні до циганської оселі. 4.Означення виділено в реченні(1б) А.Соломії сьогодні пощастило. Б.Вовк клацнув зубами і блимнув очима. В.Соломія глянула і враз залилась дзвінким голосом. Г.Остап йшов тепер прудко. 5.Обставиною часу поширене речення1б) А.Надвечір Остап почав турбуватися. Б.Вода кипіла під веслами. В.На березі зробився заколот. Г.Соломія вся похолола і тремтіла від жаху. 6.Неповним є речення(1б) А.Соломія підійшла до ставка. Б.Остап сів у човен. В.Човен плавно загойдався на воді. Г.Колос повний гнеться, а пустий – догори стирчить. 7.Установити відповідність(3б) 1.Означено-особове А.Свого щастя і колесом не обʼїдеш. 2. Неозначено-особове Б.Тихо в повітрі. 3.Безособове В.Шукай вітру в полі. 4.Узагальнено-особове Г.У селі встають рано. 5.Двоскладне ускладнене однорідними присудками Д.Соломія обернулась і побачила червоні, як грань, хмари. 6.Двоскладне ускладнене порівнянням Е.Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру сорочку. 8.Списати речення. Розставити розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір виділеного речення (3б) Остап скочив на берег легким рухом закинув на плечі сакви і незабаром зник у чагарнику а на човні як велетенська чавунна постать іще довго стояла Соломія . Кожен кущик горбок долинка кожна стежечка все було йому знайоме.

Зараз Марічка у своїй кімнаті, і притому не в найкращому настрої. При тому дощі я мала б промокнути до нитки. Якже мені це зробити, коли зовсім мало часу для такої справи! Як же мені хотілося поїхати з ними на море, але на роботі не відпустили. Якщо вони добре працюватимуть, то щось зароблять. Я гадаю, що вже як що так склалося, то так і має бути. Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах буває вітер. Вибачайте мені за те, що я вас образила. Я хочу, щоб мої лілії зацвіли. Я ж тебе просила, що б такого більше не було! Таж іду вже, йду! Сьогодні вночі мені не давала спати все та ж невідчепна думка про незакінчені справи. Підкажіть, ці яблучка теж із Закарпаття? Кожного дня одно і те ж, ви зовсім сором втратили!

27 Лис 2012, 03:01Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добре знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на справжню «Мек­ку» туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром-Славутою, кон­че ступає на цю предковічну землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно відвідати легендар­ну Хортицю.Хортиця — кровна братаниця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро-Славутич, стільки й височить посеред його розло­гого плину закучугурений крислатими дубами кам’яний ост­рів, що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність, Хортиця в сльотаву днину — сувора і хмурна, за со­нячної погоди — велична і чарівна.Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не роздумувала — нагромадила бескиддя граніт­них скель, залила низинні місця водою, кинула деінде віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова зберегла­ся і до наших днів.Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова зупинялися вої київських князів Олега, Ігоря, Свя­тослава, Володимира. Пізніше тут таборилася Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки писали політичний вердикт — лист турецькому султанові.До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель та яруг. «Найстійкіша» — Чорна скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем цей похмурий стрімчак. За пере­казом, саме на Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав.На Чорному бескиді в’юниться Зміїна печера, що являє со­бою природне урвище глибиною до чотирьох і шириною до од­ного метра. Переказують, що тут запорозькі козаки ховали вій­ськову казну.Довкруж Хортиці чимало напівзатоплених скель-острів-ців. Одна зі скель називається Запорозька миска. Це справ­ді дивовижне творіння природи — виїмка діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки варили тут галушки завбільшки з кулак.Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний сімсотрічний дуб. Розповідають, що під ду­бом стояв зі своїм військом Богдан Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води.Нині унікальна пам’ятка природи під охороною закону.