Есе на тему „Чи варто довіряти людям“​

- Олю, до мені прибрати в хаті.

- Гаразд мамо.

- Я буду мити підлогу, а ти повитирай пил з вікон.

- Гаразд, а можна я ще поллю квіти?

- Звичайно Олю.

- Дякую матусю.

- Я повитирала вікна.

- Молодець донечко.

- Зараз я поллю квіти.

Через 10 хвилин:

- Мамо я полила квіти, що можна зробити ще?

- Дякую доню, але далі я сама все зроблю. Іди відпочивай.

- Добре. Піду почитаю книгу.

Через 1 годину:

 - Олю йди до мені мити посуд.

- Гаразд мамо, а що робити?

- Я буду мити тарілки, а ти будеш їх витирати.

- Добре. Починаємо.

Коли помили тарілки:

- Все донечко, далі я все зроблю сама. Дякую, що до мені з хатньою роботою.

- Добре я піду дивитися телевізор. Мамо мені було не важко тобі допомагати. Бо я тебе люблю!

 

Одного разу під новорічні свята захворів Дід Мороз. Колобок, Котигорошко, лисиця і змій горинич полетіли до нього в Анктартиду. Лисичка зробила йому гарячий чай. Снігуронька дала термометр і теплу ковдру. Колобок звеселяв його казками. А Котигорошко і Змій Горинич пішли у Снигове місто, що було неподалік від домівки Дідуся Мороза. Там вони знайшли пінгвінів-лікарів, які пішли з ними до Діда Мороза. Лікарі обстежили його і сказали, що він одужає тільки після Різдва, що буде сьомого січня. Дід Мороз попросив Колобка завезти подарунки дітям на Південь Землі. Котигорошко він просив роздати подарунки дітям на Півнночі планети. Лисицю на захід. А Змія Горинича на Схід. Всі приступили до роботи. Коли всі діти отримали подарунки вони згадали про новорічні свята. І завдяки їм Дід Мороз одужав раніше ніж сказали лікарі. Всі були дуже раді. І від того часу про Снігове місто пишуть книги, а діти не забувають різдвяні свята! 

Кінець!