ответ: Скільки поетів та письменників писали твори про Україну. І кожен з них описував нашу Батьківщину з особливим захватом і любов'ю.
Україна-наш дім, наша Вітчизна. Тут ми народились та живемо, тут наша родина, наші друзі та наш дім. Неможливо живучи в такій гарній країні не написати про неї ні слова.
Нажаль не всі люди розуміють цю красу! Багато людей, які забруднюють навколишнє середовище, всюди смітять і взагалі не слідкують за навколишнім середовищем. Але ж це все-це наше життя! Вихлопні гази забруднюють повітря, а ми ним дихаємо. Відходи потрапляють в річки та озера, а це наша вода. Така ж ситуація і з нашим родючим чорноземом.
Давайте пам'ятати про людяність!
Объяснение: ну, как-то так
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Домашнє завдання: перепишіть, знімаючи риску та розкриваючи дужки. Поставте розділові знаки. (У, В) росах (в, у) громах (у, в) з(и, е)лених буйнощах л(е, и)вад народився ранок. (В/У)весь край світився могутніми соняшниками що розв(е, и)рталися своїми тугими коронами для цвіту. Їхнє вбра(н, нн)я було густим пишним. Жовто/гаряче пряд(и, е)во на тлі темно/зеленого лис(тт, т)я вб(е, и)рало очі. З(и, е)мля ніби прагнула виявити най/більшу щедрість порадувати людей усім най/кращим що тільки може їм дати. Яка краса так і рвалося з вуст. Л(и, е)вади вабили яскраво/зеленою прохолодою бл(е, и)щали ставки ро(с, з)кинули пишні шатра верби. Біля ставка біліла калина. Важкі кетяги квітів звисали до самої води змагалися в красі у тихій задумі губили п(и, е)люстки й перешіптувалися з вітром.
Ось твір про Україну разом з мамою довго сиділи складали ⬇️
Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося
народитися і жити, яка стала для всіх нас Батьківщиною. Велична і трагічна
історія нашої країни. Здавна численні завойовники приходили на нашу
прекрасну, багату землю, щоб загарбати нас й поневолити український
народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні
і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні
землі рідної землі. Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала
під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі «іскра
вогню», невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи.
Наші землі бачили багато, вони все пам’ятають. Чому ж ми не взмозі
зрозуміти та зберегти нашу історію? Зробити все, щоб болючі уроки історії
були засвоєні та більше не повторювалися. І першим, хто сказав про це на
весь світ, був Тарас Шевченко: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.