продолжить сочинение нужно!

 Над степом пролітав лебідь з пишними білими крильми. Він гордо розмахував ними, лишаючи тінь на пасовиську. Кожен, хто його бачив з захопленням плескав руками і промовляв щось накшталт “Який красень”. Одного дня, літаючи над озером, лебідь вирішив  спуститись до води. Він був надзвичайно юним і тому не думав про небезпеки, які на нього могли тут чатувати. Саме в той час на озері ловив рибу місцевий рибалка. Чоловік був похилого віку, тому через палке сонце не побачив як на воду щось сіло. Звичайним рухом він закинув вудку у воду. Лебідь побачив чоловіка і почав пливти до нього, бо його охопила цікавість. Раптом він відчув, як щось гостре занурилось  у його крило. Птах намагався вирватись , але не міг. Гачок ввпився в його жили і унеможливив рух.  Він думав, що от-от помре та нарешті гачок виліз з його шікри, лишаючи довгий кровавий слід.  Лебідь не зміг через це полетіти з озера і лишився там надовго.  

 ...Так минали дні за днями. Рана так і не змогла загоїтись. Хатку лебідь освоїв і жив у ній. Одного дня він побачив як до нього хтось йде. Він з острахом почав вдивлятись у постать того, хто наближався. Це був той чоловік, який його ранив. Птах дивився на нього зі злим поглядом, очікуючи повторної кривди. Натомість чоловік поклав біля лебедя багато крихт хліба і ще чогось. Несміливо і з жалем він подивився в очі лебедя і промовив “Пробач мені. Надіюсь, хатинка, яку я змайстрував для тебе хоч трохи зможе залагодити мою вину...”

Объяснение:

Тема: Зображення Київської Русі у другій половині XIIст..,походу князя Ігоря і йогоневдалих наслідків.

Ідея: Заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.

Основна думка: Тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Жанр: ліро-епічна поема. У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за до системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. «Слово о полку Ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі у XII столітті. Боронити Руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських XI-XII століть. В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в союзі з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на степових кочівників-половців. Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. Розповідь у «Слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. Але закінчується оповіданням про втечу Ігоря з полону, повернення на Руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.

У наший школі уроки праці завжди проходять дуже цікаво, тому час пролітає непомітно. Так було і цього разу, коли вчитель оголосив конкурс на кращу шпаківню. Як завжди, Михайло Степанович дуже зрозуміло пояснив, що, в якому порядку і як робити. Переконавшись, що ми чудово зрозуміли, що від нас вимагається, він дозволив приступити до роботи. Вмить запрацювали верстати, в майстерні пролунав стукіт і скрегіт. Кожен хотів справитися із завданням швидше і краще. Спочатку лідирував Сергій. Він швидко і точно наніс потрібні розміри на дощечку і вирізував окремі деталі. Але виявилось, що одна деталь бракує, а дощечки більше не було. Тому, на жаль, він вибув із змагань. А Василь, хоча і працював не дуже швидко, але все продумав і зважив. Йому не довелося щось переробляти або поправляти, тому його роботу порахували кращою, хоча він завершив її одночасно зі мною. Михайло Степанович уважно оглянув виріб, похвалив Василя і поставив в журнал відмінну оцінку. Потім ми обговорювали всі моменти виготовлення шпаківень і ділилися досвідом. Було цікаво!