13. Установіть відповідність між односкладним реченням і його видом. 1 означено- А). За добро добром платять. особове 2). неозначено- Б). В зів’ялих листочках хто може вгадати особове красу зеленого чаю. 3). узагальнено- В). Кричали голосно до людей. особове 4). безособове Г). Взимку та повесні курінь відчинено з ранку. Д). Стану в житті малою хвилиною, чорною гілкою на тополі.

Дідусеві казки
Коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. Ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. У мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся. 

У нас вдома завжди було багато книжок з казками. Там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - англійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. Коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. З цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. А ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей.

Навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. Можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.

Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів’я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями. Знайомлячись із народними прислів’ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров’я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах! Мені сподобалися приказки та прислів’я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі. Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів’ях: «Любов — не пожежа, займеться — не загасиш», або: «На любов і смак — товариш не всяк», «Не до чари, як хто кому не до пари». Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: «Нехай борщ без сала, аби душа пристала», «Хоч у курені, аби до серця мені», «З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем». Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. «Дівчина, як калина, як ясна зоря», «Красива, хоч з лиця воду пий», — все це взято з безмежної поетичної народної творчості. Багато створено прислів’їв та приказок і про працю, навчання: «На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить», або ще; «Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом». Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: «Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів! Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів’ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам’ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать!