Умоляю тесты контрольные (Задание на фото)

У нас у школі є різні класи ,але наш я упевнена на сто відсотків, що самий дивний.Не було ще такого тижня щоб з нами не трапилась якась безглузда ситуація .Але радує те ,що ми один за всіх і всі за одного .І ось у той понеділок я як завжди сонна увійшла до школи і позіхаючи увійшла до кабінету ,перший та другий уроки пролетіли непомітно ,потім була контрольна з математики ,а потім сталось щось таке шо я й сама не зрозуміла .я йшли додому разом з однокласниками ,а перед закінченням уроків ,на малюванні ледве не побилися дві мої однокласниці ,але на це ніхто не звернув увагу, бо таке бувало часто Отж щось я відійшла від теми ,ми йдем а на зустріч нам вибігає зла Оксанка (моя однокласниця )та починає коцатиь із Василиною ,ніхто не розумів що коїться ,усі стояли у ступорі ,і я навіть не помітивши того також прийняла у цій бійці участь ,я їх розбороняла. Та Василина геть зблідла ,а у Оскану як біс вселився ,її не відігнати ,але всеж я стала ніби зовсім іншою людиною схожою на тих розбишак хлопчаків які роблять бійки на кожній перерві і розборонила їх .Оксанка утекла шось крикнувши услід а ми повели Василину додому .Коли я розповіла усе мамі ,вона не повірила в першу чергу шо Осканка здатна на таке ,але більше її вразило те що я заступилась Я не я була ахаха Ось так якось

Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим.  після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)