Зробити повний синтаксичний розбір речення(підкресліть члени реченя, надписати над словами частини мови, даті повну характеристику всій конструкціЇї) й поставити розділові знаки. Тихій вітер дихаючи з-за високої гори приносить свіжий запах трав скошених ще вчора

Синтаксичний розбір:

Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, повне, поширене, ускладнене відокремленою обставиною

Тихий вітер, дихаючи з-за високої гори, приносить свіжий запах трав скошених ще вчора.

Тихий – прикметник (означення)

вітер – іменник (підмет)

дихаючи – прислівник (обставина)

з-за – прийменник (обставина)

високої – прикметник (обставина)

гори – іменник (обставина)

приносить – дієслово (присудок)

свіжий – прикметник (означення)

запах – іменник (додаток)

трав – іменник (додаток)

скошених – дієприкметник (означення)

ще – частка (обставина)

вчора –прислівник (обставина)

Скільки людина існує як цивілізована особистість, стільки, мабуть, існує і усвідомлення нею своєї ваги в суспільстві, свого громадянського обов’язку, а також її повага до себе. усе це називається гідністю, і саме ця якість вирізняє справжню особистість з-поміж так званих пересічних обивателів.  протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. таким чином ми вчимося та розвиваємося. є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.наше життя є складним. в ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. г остро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою людиною.

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь. повість «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди сергія та митька. історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію а замість цього почали полювати на страшного митькозавра. наприкінці твору той виявився простим хлопцем василем, який вирішив розіграти двох друзів. за веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію в. нестайка «тореадори з васюківки».