11. Робота з текстом. 1. Уночі мені снилися хмари, важкі хмари з червоним відблиском. 2. Хмари текли швидко , навально , вони нагадували людський натовп , який хтось підстьобував невидимим страхом. 3. Вони чіплялись за верхівки дубів , котрі , здавалося , спроможні були порвати їхні живі ніжні тіла , проте на гіллі не залишилося й сліду. 4. Іноді в проваллях пронизливо різко спалахувало чорне небо – на ньому крижаними квітами світило кілька зірок. 5. Проте хмари заливали ті провалля , гасили світло холодних квіток і несли далі стримане майже грізне сяяння червоної тривоги. А. Укажіть речення , у яких вжито особові займенники. Б. Укажіть речення із неозначеним займенником. В. Укажіть речення із вказівним займенником.

А - 1

Б - 3

В - 5

Вроде бы так

А) 1 мені, 2 вони, 3 вони, 4 на ньому;

Б) 2 хтось;

В) 5 ті.

У нашу епоху всіх людей хвилюють проблеми навколишнього середовища. Змінюється уявлення про природу як про скарбницю невичерпних багатств, звідки можна брати нескінченно, не замислюючись над їх відновленням. Тепер з кожним роком все більшого значення набуває проблема раціонального використання природних ресурсів Землі і підтримування сприятливого стану середовища в житті людини.

Але незважаючи на те, що охорона природи стала однією з тих проблем, які сьогодні хвилюють все людство, до цих пір не встановлені правильні взаємини людини з природою. Над цим замислилися вчені. І якщо ще недавно під охороною природи розуміли лише заходи, спрямовані на відновлення зникаючих тварин ї рослин, то в останні роки вчені дійшли висновку, що цим обмежитися не можна.

Дослідження в галузі екології показали, що в атмосфері все більше вуглекислого газу, різко скорочується зелений покрив земної кулі. Раз у раз надходять тривожні повідомлення, що десь люди задихаються від смогу або в океані танкер пролив нафту, від якої гине все живе. Це нікого не може залишити байдужим.

Проблеми захисту навколишнього середовища хвилюють всіх людей, і вирішувати їх потрібно в плані міжнародного співробітництва, з урахуванням інтересів усього людства.

Природні ресурси: рослини, тварини, вода, ґрунт, мінерали – дають нам їжу, одяг, житло, паливо, енергію, сировину для промисловості тощо. Вони необхідні для існування людини на Землі.

Користуючись природними ресурсами , людина неминуче змінює їх стан, а тим самим змінює і умови свого існування. Чим більше розвивається техніка, тим сильніше стає її вплив на природу і тим важливіше, щоб цей вплив був сприятливим.

У природі нічого не існує відокремлено, все тісно пов'язано між собою, і збиток, нанесений одному з природних ресурсів, негайно відгукується на інших: відбувається порушення природних закономірностей, що призводить до згубних наслідків.

Наприклад, фермер, який займається тваринництвом, використовував заплаву річки, яка давала хороші врожаї трав. Він вирішив позбутися бур'янів за до гербіцидів. Але разом з бур'яном загинув і ліс вздовж річки. У річці водилися бобри, яким дерева служили кормом і матеріалом для споруди гребель. Залишившись без лісу, бобри переселилися в інші місця. Боброві греблі, які стали руйнуватися, раніше підтримували високий рівень води, але під час повені вони були знищені. Рівень води в річці став різко знижуватися, пропала риба, якої тут було дуже багато, коріння трав перестали отримувати достатню кількість вологи. Загинули і луки.

Ось таку шкоду – вільно і мимоволі – може принести людина своїм нерозумним втручанням в сферу зв'язків природи. Тому необхідно виробити і строго дотримуватися системи державних заходів щодо збереження та розширеному відтворенню природних багатств на благо нині живучих і майбутніх поколінь людей, з урахуванням інтересів усього людства.

У наших лісах, у садах і левадах живе багато різних птахів і дрібних звірів. Розлогі степи і просторі пахучі луки з численними озерами й річками, що густо поросли осокою, очеретом та кущами - теж добрий притулок для дичини. Тут є багато всякої птиці, риби, диких бджіл, невеликих звірків. Тому не дивно, що є багато охочих постріляти в пташок, ловити рибу, зібрати дикий мед та полювати на звірів, особливо на зайців. Але якщо люди будуть і надалі поводитися з природою, як загарбники, грабуючі її багатства, то дуже скоро не залишиться ані дічини, ані риби. Як то кажуть, людина - це найстрашніший хижак, бо може згубити усе живе. Тому треба не тільки брати у природи, але піклуватися про те, щоб наші нащадки успадкували від нас багатий край, а не пустелю.