Записати слова, знімаючи риску З/за, на/вколо, по/перек, на/випадок, з/понад, по/між, під/час, під/кінець, одночасно/з, дарма/що, тому/що, хто/небудь, аби/що, як/от, не/наче, ані/трохи, от/же, стій/бо, де/хто, не/мов/би/то/.

З-за, навколо, поперек, на випадок, з понад, поміж, під час, під кінець, одночасно, дарма що, тому-що, хто-небудь, абищо, як от, неначе, анітрохи, отже, стій бо, дехто, немовбито

Объяснение:не уверен, но я записал  так

Описуючи природу, поети та письменники постійно використовують прикметники, бо це робить опис виразнішим. Жоден опис природи не обійдеться без прикметників. Якщо взяти будь-який твір, де автор змальовує природу, неодмінно знайдеш там прикметники. Наприклад: 

...День, два — нові були для нього 
Самотні ниви та сади, 
І сутінь бору вікового, 
І плескіт тихої води...

...І розпускав гілля похиле 
Занедбаний великий сад, 
Житло задумливих дріад...
О.С. Пушкін, «Євгеній Онєгін»

...За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину...
Т.Г. Шевченко "За сонцем хмаронька пливе"

"Ранньої весни, коли в степу на сході сонця по всіх ярах та виярочках вилежуються сонні тумани, а трави ще тільки сходять на пагорбах зеленими табунцями, біля самісінького Куреня ворухнулася раптом суха бур'янина, похиталася-похиталася з боку в бік і впала."
 Григір Тютюнник "Степова казка".  

На картині "Напровесні" художниця зобразила нічим, на перший погляд, не привабливий пейзаж. Але це тільки на перший погляд. Придивившись уважними очима, помічаєш просту красу цього краєвиду, нібито дивишся з розчиненого вікна.

На передньому плані дві молоді верби. Ці дерева виросли зі старого пня, їх оточують вербові пагони. Ніби відчуваєш пальцями мереживо тоненьких гілочок, шорсткість гнучких стовбурів. Неподалік — білокора берізонька.

На задньому плані картини все губиться в тумані. Добре видно, що весна вступила у свої права. Пригріває сонечко, де- не-де крізь торішню рослинність пробивається тендітна зелень. Але природа ще не скинула з себе покриви зимового сну. Уранішній туман не розсіюється довго. Дерева не поспішають убиратися в зелені шати.

Катерина Білокур майстерно використовує жовто-зелені, світло-блакитні кольори, поєднуючи їх з темно-брунатними. Від картини "Напровесні" віє якимось особливим весняним настроєм. Цей пейзаж викликає радість від спілкування з рідною природою, а також робить нас душевно щедрішими, людянішими.

Я вважаю, що з такою любов'ю передати красу природи могла лише щира й добра людина. Саме такою світлою людиною була талановита художниця Катерина Білокур.