Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Визнпитальні та відносні займенники. Свою думку обгрунтуйте.1. Хто наш народ Яка у нього доля (В. Симоненко 2. Тітим історія належить хто сьогодні бореться й живе (В. Симоне3. Сіється сіється сніг... Що я зробив Що не зміг (В. Сос4. Нехай не знає втоми та рука що добре зерно в добру земл(М. Рильський).​

Вірш „Майбутнє країни - у мріях дитини” Майбутнє країни ятрить мою душуБо серденько рветься від жалю й туги,Тому про свободу я думати мушуПро те, як країну тягти із біди.Для того усій українській громадіПодумати треба про чесність свою,Про те, щоб не тільки брати з держави,А  їй помагать попри всяку біду.Я бачу майбутнє в нашій сумлінностіУ сплаті податків в країні своїй,Щоб воїни наші одержали в дійсностіІ зборю, і одяг для здійснення мрій.Бо саме вони, наші славні героїВиносять у серці надію єдину:Вигнати вбивць із землі дорогоїЙ вернутися в любу свою родину.Якщо, підприємцю, ти любиш країну-Сплачуй податки в державну казнуЩоб мати твоя і дівча-сиротинаМогли у достатку долати журбу.А мрія моя - це квітуча країна,Це посмішки друзів і рідних моїхЦе  радість і мир, і навчання спокійне,Це ласка Господня для усіх живих.

"Intermezzo" Михайла Коцюбинського

"Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посувається разом із сателітами. Бачу, як синє небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони. І від того - синіше небо; чорніші крила. 
     На небі сонце - серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Йду далі - киплять. Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й по А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений серпанок."