5. Виписати з тексту "Як виникли Карпати" два односкладних речення і зробити синтаксичний розбір обох речень. (Це значить: розібрати за членами речення- підкресли-ти, зверху надписати частини мови, дати характеристику реченнюЯк виникли Карнати Західна рівнина. Колись на ній зеленіли шовкові трави, роели смереки та ялини. Долиною текло багато річок. Володар цього краю-велетень на ім'я Силун. Кажуть, що він добре розумівся на господарстві, бо мав багато худоби, птиці. Жив Силун у палаці з білого мармуру. Вночі спав золотій колисці, а вдень відпочивав на срібному кріслі. А в долині наймити землю обробляли. хліб вирошували, за худобою доглядали, тицю годували. Примножували багатство не собі. а панові. Працював у велетня один хлопець на ім'я Карпо, який колись жив на берез Дніпра. Наймит допомагав іншим никонувати складну роботу. Користувався Карпо великою повагою у людей. Ось вирішив хлопець додому повертатися, по у пана платню за свою роботу. Розгиівався Силун, не міг він пробачити бідоласі такої зухвалості. "Під землю підсш, "- мовин пан. Ухопив велетень Карпа, підняв і вдарив ним об землю, шщо аж яма утворилася. Проте з хлопцем нічого не трапилося. Звівся він на ноги, відчув у собі непереможну силу, схопив Силуна, вдарив ним об землю, яка враз розкололася. Опинився велетень у печері, з якої не міг дістатися на поверхию. Спробував Силун і головою пробити каміння, і плечима, і кулаками гатив-усе марно. Від тих ударів на землі гора за горою піднімалася. Дійсно, вище себе не скочиш. Наступного дня наймити побачили зміни. Навколо з'явилися гори, а там, де був палац, нічого не залишилося, лише глибока прірва. Раптом із-під землі вдарила вода. Ту прірву затопило. Проте люди вирішили залишитися в цьому краї. Озеро назвали Синевир. бо було сине, як небо. Горам на честь Карпа дали наймення Карпати. (Народна творчість).​

 Життя тварин дуже цікаве та різноманітне.  Вони завжди шукають собі їжу. Ходять на полювання. Будують собі будинки. Найважче тваринам жити взимку, тому що в них майже немає їжі. Тому що навкруги сніг і її тяжко знайти. 
     Пташки кожного дня співають нам чудесні пісні, які я слухаю із задоволенням. В вечері пташечки летять до дому відпочивати, щоб на наступний день з самого ранку знову цвірінькати нам пісні. 
        Я дуже люблю тварин. Вони дуже милі та гарні.  Їхнє життя дуже важке адже вони завжди повинні бути насторожі, щоб на них не напали. 

                                          Русский язык:
Семеро одного не ждут. Один в поле не воин. В гору-то семеро тащат, а с горы и один столкнет. Лапти растеряли, по дворам искали: было пять, а стало шесть. Три дня молол, а в полтора съел. Ты ему слово, а он тебе десять. Коли два, так не один. Под один голосок, под один волосок, под одно платьице. Старик, да лучше семерых молодых. Ссора в своей семье до первого взгляда. Первый снег выпадает сорок дней до зимы. Двадцать лет чернила составлял. Ложка узка, берет по два куска: развести пошире — возьмет четыре. Сто голов — сто умов. Двадцать пять лет — солдатский век. Скажешь слово, а прибавят десять. Однажды шел дождик дважды. Лук семь недугов лечит. Одна пчела немного меду натаскает. В семь лет перебедовали семьдесят семь бед. Болит бок девятый год, не знаю, которо место. Уж сорок лет, как правды нет. Торгу на три алтына, а долгу на пять. Два брата на медведя, а два свата на кисель. Глухому много чуется, а слепому много видится. На троих приспело, а четвертый сыт. Ныне много грамотных, да мало сытых. Доносчику первый кнут. Дом о четырех углах. Подчас и один стоит семерых. У невесты женихов сто один, а достанется один. Не держи сто рублей, держи сто друзей. Приехала баба из города, привезла вестей три короба. Конь о четырех ногах, да спотыкается. Хоть сто лет думай, лучше этого не выдумаешь. Много народу, да мало людей. Шли сорок мышей, несли сорок грошей, две мыши поплоше несли по два гроша.


                                           Украинский язык:
Семеро одного не чекають. Один у полі не воїн. В гору-то семеро тягнуть, а з гори і один зіштовхне. Постоли розгубили, по дворах шукали: було п'ять, а стало шість. Три дні молов, а в півтора з'їв. Ти йому слово, а він тобі десять. Якщо два, то не один. Під один голосок, під один волосок, під одне платтячко. Старий, та краще сімох молодих. Сварка в сім'ї до першого погляду. Перший сніг випадає сорок днів до зими. Двадцять років чорнило складав. Ложка вузька, бере по два шматка: розвести ширше — візьме чотири. Сто голів — сто умів. Двадцять п'ять років — солдатський століття. Скажеш слово, а додадуть десять. Одного разу йшов дощик двічі. Цибуля сім хвороб лікує. Одна бджола трохи меду натаскает. У сім років перебедовали сімдесят сім бід. Болить бік дев'ятий рік, не знаю, яко місце. Вже сорок років, як правди немає. Торгу на три алтина, а боргу на п'ять. Два брата на ведмедя, а два свата на кисіль. Глухому багато відчувається, а сліпому багато бачиться. На трьох наспів, а четвертий ситий. Нині багато грамотних, так мало ситих. Донощику-перший батіг. Будинок чотирьох кутах. Часом і один коштує сімох. У нареченої женихів сто один, а дістанеться один. Не тримай сто рублів, тримай сто друзів. Приїхала баба з міста, привезла вістей три короби. Кінь про чотирьох ногах, та спотикається. Хоч сто років думай, краще цього не вигадаєш. Багато народу, так мало людей. Йшли сорок мишей, несли сорок грошів, дві миші поплоше несли по два гроша.