расставить знаки : Усі за винятком Сашка Чуприни вперше були в Лесика вдома і тому здивовано роззиралися навкруги.

- Привіт! Над чим замислився?
-Привіт! Та ось, міркую, як краще твір написати.
- О! Тобі теж задали твір "Чи завжди треба казати правду"?
- Так. Ти як, вже написав?
- Написав. Знаєш, у мене виходить, що не завжди. Наприклад, нещодавно мене спитала моя тітка, чи пасує їй сукня. Я сказав"так", хоча мені і не подобалося. Як ти вважаєш, може, треба було сказати "ні"?
- Я вважаю, що ти правильно відповів. Ну, зіпсував би ти їй настрій, і що? До того ж, смаки у різних людей різні...
- Я теж так вважаю. Але ж я збрехав.
- Знаєш, у мене тато - лікар. Так ось, він мені якось розповів, що йому доволі часто доводиться брехати. Їх навіть в інституті брехати вчили.
- Як це?
- А так. Коли людина тяжко хвора і може померти, їй вкрай потрібна надія. І коли вона питає лікаря: "Я одужаю?", треба їй відповідати "Так", навіть якщо надії майже немає. Тоді людина справді може одужати. А якщо у неї відібрати надію, то вона помре. Тому лікарю доводиться брехати, І, знаєш, тато говорив, що іноді навіть безнадійний хворий може одужати.
- Мабуть, не всяка брехня є брехнею. Напишу-но я про це у своєму творі.
- Я теж так вважаю.

-Привіт,матусю, скажи,а чому на світі люди стараються завжди казати правду?
-Розумієш,доню, правду треба завжди казати,щоб чистою була совість,щоб не мучили проблеми.
-Хіба можуть буди проблеми у людини,яка сказала неправду?
-Звісно,можуть. Тоді людину мучить совість,вона у школі(на роботі) не орієнтується,виникають проблеми,зароблена погана оцінка. А ти,донечко,завжди кажеш правду?
-Так , матусю,завжди. Але у школі Сергійко мене обманув. Я на нього образилася,але він все-таки сказав мені всю правду.
-Бачиш,якщо у людини чиста совість,вона неодмінно буде говорити лише правду.