Доберіть приклад до кожного випадку вживання тире 1. Тире між підметом і присудком 2. Тире в безсполучниковому складному реченні 3. Тире в складносурядному реченні 4. Тире при однорідних членах речення А) Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Б) Впало покосами літо - пахне у хаті травою В) Смак кави пом"якшують цукром, а іноді - молоком або вершками Г) На річці, у лісі, на полі - усюди німа тишина. Д) Заскрипіли весла- і чайки легко посунули по Дніпру

Я люблю квіти. У залежності від пори року я вирощую їх у квітнику, на балконі, на підвіконні. Складання квіткових композицій є моїм улюбленим заняттям.

Квіти слід зрізати рано вранці. Жоржини, гладіолуси, лілії треба ставити в скляну високу, досить важку вазу, щоб букет ненароком не перекинувся, а незабудки, запашний горошок, чорнобривці – у низьку керамічну тарелю зі спеціальними дірочками.

Минулого тижня на мій день народження хлопчики-однокласники подарували мені троянди. Та поки я несла їх додому, квіти прив’яли. Але ж це не біда. Я занурила троянди в холодну воду, і вони ожили

Але, здається, чогось бракує. Так, треба додати ніжну гілочку аспарагуса – і букет зробиться не лише святковим, а й витонченим, укладеним із художнім смаком.

Ось вже декілька діб мої троянди почуваються добре.

Зовнішність Тараса Шевченка, як і кожної людини, змінювалась впродовж життя. Ці зміни були зумовлені не лише природним плином часу, а й моральним самопочуттям і станом здоров’я Великого Кобзаря. Їх можна простежити на підставі комплексного аналізу різних за характером джерел.

Найраніший із відомих нам автопортретів Т. Шевченка датується початком 1840 року. Минав другий рік після головної події в житті Тараса – звільнення від кріпацтва. “Живу, учусь, нікому не кланяюсь, нікого не боюсь, окреме бога – велике щастя бути вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить,” – писав Тарас в листі до брата Микити за кілька місяців до створення автопортрета. Зовсім недавно молодий художник і автор поезій, збірка яких через кілька місяців вперше побачить світ, тяжко нездужав. Однак п’янке відчуття свободи, яке не полишало Тараса, пересилило недугу, позначившись на його емоційному стані: з автопортрета, написаного олійними фарбами, до нас звернене привабливе обличчя молодої людини з опуклим чолом, чітко окресленим носом,
спинка якого має пряму форму, трохи загостреними вилицями і глибоко запалими після хвороби очима, що випромінювали нестримну жагу життя і натхнення.