Провідміняйте числивник дев'ятсот двадцять вісім та сто тридцять п'ять

Н.в. дев'ятсот двадцять вісім; сто тридцять п'ять
Р.в. дев'ятсот двадцять восьмого; сто тридуять п'ятого
Д.в. дев'ятсот двадцять восьмому; сто тридуять п'ятому
Зн.в. дев'ятсот двадцять вісім; сто тридцять п'ять
Ор.в. дев'ятсот двадцять восьмим; сто тридцять п'ятим
Прийм.в. у(на) дев'ятсот двадцять восьмому; сто тридцять п'ятому
Кл.в. дев'ятсот двадцять вісім; сто тридцять п'ять

Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я — підмет, тобі — додаток, свою — означення).

Объяснение:

все написала,наче

Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я — підмет, тобі — додаток, свою — означення).

Объяснение:

все написала,наче