Дуже до ть! Знайдіть у поданому тексті сполучники Гончар чарівник У  майстерні  Саливона  Глека  було  вогко  й  незатишно,   як  і  в  будьякій  старій  гончарні. Олійний ліхтар висів під низькою стелею, шипів  і потріскував. Було б там  зовсім  темно,   коли  б навпроти широких  дверей не палало  горно, що в ньому гончарі випалюють посуд. У грі відблисків, які метушились по стінах майстерні, все видавалось химерним  і непевним. На трамках стояли готові до випалювання миски, горнята, гладишки й  глечики мальовані чи муравлені, підсушені,   але ще  сирі. Горно  палало  малим  вогнем,   щоб  зразу  посуд  не  порвати,   і  тільки годин через вісім Саливон мав  запалити вогонь великий  (з дров  соснових,   липових  чи  осикових),   але  й  тепер  гончарня  виглядала  святково, прикрашена клечанням,   зіллям, квітами й  травою. «Сідай-но,   козаче», —  за старший  Глек,   підсуваючи Мамаєві якусь  дривітню,   а  сам  узяв  дугастий ніж,   схожий на  струг  бондарський з двома дерев’яними держаками,   та й повернувся до роботи. Він, в котрий уже раз, перестругував  глину, раніш розмочену й  збиту дерев’яною довбешкою, щоб роздрібнити  грудки, потім розмочував  і довго місив  і  все  це  вони  робили  тепер  удвох  із Лукією,   бо  челядників Саливон не тримав, а молодий гончаренко, Омелько, соборний протопсальт, був уже в далекій дорозі. Мамай сів не на дривітню, а примостився біля волоського  станка