Напишіть листа, в якому ви просите вибачення за те, що не прийшли на ділову зустріч, про яку домовлялися не особисто, а через свого секретаря. Поясніть, що помилка сталася через непорозуміння У листі зауважте, що покладали велику на-дію на цю зустріч, та висловіть сподівання на повторну зустріч по деякім часі.

Объяснение:

      Пропоную скласти такий веселий діалог:

- Привіт, Оленко. Як

справи? Тільки кажи швидше, бо я до школи йду.

- Привіт, Марусю, все

добре. А чого ти так пізно йдеш до школи?

- Чого це пізно? Зараз же

сьома ранку!

- Ти помиляєшся, Оленко.

Зараз сьома вечора.

- Та невже. І дійсно, на

телефоні написано, що зараз дев’ятнадцята година.

- Як ти могла ранок з

вечором переплутати?

- Сьогодні після

тренування я прилягла подрімати. А коли прокинулась, вирішила, що вже ранок.

- То ти й поснідати

встигла?

- Уяви, так. Оце дивна

історія сталась.

- Навпаки не дивна, а дуже

весела. Вертайся скоріш додому,  бо скоро

стане темно. Та й школа вже зачинена.

- Дякую, дуже добре, що

тебе зустріла. На все добре!

- Бувай

ответ:Це питання водночас і дуже легке, і дуже важке. Нібито зрозуміло всім: учитися потрібно, щоб багато знати, вміти, одержати професію, стати ким хочеш, а потім добре працювати, багато заробляти, допомагати батькам, завести родину тощо.

Насправді все це не відповіді. Звичайно, якщо зовсім не вмієш читати, рахувати і писати, жити майже неможливо. Це теж усім зрозуміло. Але от як учитися? Скільки вчитися? Чому вчитися? Це питання непрості. І на кожне з них можна відповісти по-різному, написати чимало.

Я думаю, якщо сказати коротко, учитися потрібно для того, щоб стати необхідним багатьом. Адже з розумною, тобто з грамотною по-справжньому людиною, усі хочуть спілкуватися, дружити, проводити цікаво час. А я вважаю, що це щастя, коли поруч із тобою люди з різними характерами й звичками, різним життєвим досвідом і умінням.

І кому цікавий дурень, обмежений, темна, безглузда недолюдина? І навіщо такому дане єдине коротке життя? Не вчитися — це означає не жити.

Объяснение: