Провідміняти число сто дванадцята ​

Давні слов'яни – група племен, які належали до індоєвропейської спільності – предки сучасних слов’янських народів Східної, Центральної і Південної Європи. Слов'яни – велика група європейських народів, об'єднаних близькістю мов і спільним походженням. У мовному відношенні усталений поділ на східних (українці, білоруси, росіяни), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби). Слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Велике переселення народів – грандіозні етнічні переселення, які відбулися в Європі у 4–6 ст. Спричинене гунською навалою Велике переселення народів викликало утворення ряду варварських королівств – ґотів, вандалів, бургундів, франків, лангобардів та інших. Велике розселення народів призвело і до так званого Великого розселення слов'ян. Велике розселення слов’ян відбулося в Європі у 6–7 ст., коли слов’янські племена з’являються у Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півострова – на півдні, на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Внаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на етнічні групи, що започаткував формування сучасних слов’янських народів. Візантія, Візантійська імперія – держава, що існувала у східній частині Римської імперії від кінця 4 до середини 15 ст. Свою назву здобула від давньої колонії на узбережжі Босфору – Візантія, на місці якого імператор Константин у 330 р. заснував столицю держави – Константинополь. Візантія вважалася наступницею Римської імперії, тому візантійці називали себе римлянами – «ромеями», а свою державу «ромейською». Офіційною мовою в 4–6 ст. була латина, а потім грецька.

Завдання 1.Вулиця збігала вниз крутим, роз"їждженим і слизьким спуском, а потім вибігала на вузький дерев’яний місток, за яким прагнули цвітіння розколихані пуп'янки жоржин.

пуп'янки [пупйанки] - 7 букв, 8 зв, 3 склади. Схема: - 0 - = 0 - - 0

Завдання 2.

   З ким поведешся, того й наберешся. 
Поведешся - [поведес:'а]
Наберешся - [наберес:'а] 
   Дуже часто ми переймаємо манери людини, з якою часто спілкуємося, проводимо чимало часу разом. Наприклад, самі не знаючи, ми переймаємо погляди свого товариша, його звички. Не дарма у народі говорять, з ким поведешся, від того і наберешся.