запишіть п'ять-сім діалектизмів вашого регіону або одного з прочитаних на уроках літератури художніх творів ​

1)Минула(===) осінь(___),відхурделила(===) зима(___),настала(===) бентежна(хвилястою) пора(__) рясту(_ _ _).

[],[],[] розділове

2)Була(==) якась(хвилястою) особлива(хвилястою) радість(__) зустрічі(_ _ _) з лелеками(_ _ _):вони(___) всідалися(===) на старій(хвилястою) клуні(_._._) і розсипалися(===) клекотом(_ _ _).єднальне

3)Тут(_._._) було(==) вже(_._._) зовсім(_._._) видно(===) - місяць(___) підбився(==) вгору(_._._). розділове

4)Защебетав(===) соловейко(___) - пішла(===) луна(__) гаєм(_ _ _).

5)Над вулицями(_._._) спинаються(===) в небо(_._._) високі(хвилястою) ясені(___), у вікна(_._._) її(хвилястою) заглядають(===) безсонні(хвилястою) рожі(___) й зорі(___). єднальне

6)Василь(___) віжками(_ _ _) зупинив(===) коней(_ _ _),скочив(===) на землю(_._._). розділове

Українські народні прислів’я

Про природу.

Природа одному мама, а другому мачуха.

Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном.

На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся.

Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Як небесна височина, – так морська глибина.

Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.

Зимове сонце, як удовине серце.

Весняне сонце – як дівчини серце.

Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.

І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.

Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.

Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть.

Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

Світить місяць, та не гріє.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно.

Світить, та не гріє.