написати 5 загадок з орфограмою​

.......................

1

В Полотняной стране

По реке Простыне

Плывет пароход

То назад, то вперед,

А за ним такая гладь —

Ни морщинки не видать.

Утюг

2

В брюшке — баня,

В носу — решето,

Нос — хоботок,

На голове — пупок,

Всего одна рука

Без пальчиков,

И та — на спине

Калачиком.

Чайник

3

Стоит дуб,

В нем двенадцать гнезд,

В каждом гнезде

По четыре яйца,

В каждом яйце

По семи цыпленков.

год

4

В синем небе светляки —

Не дотянешь к ним руки.

А один большой светляк

Изогнулся, как червяк.

Звезды и месяц

5

Вдруг из черной темноты

В небе выросли кусты.

А на них-то голубые,

Пунцовые, золотые

Распускаются цветы

Небывалой красоты.

И все улицы под ними

Тоже стали голубыми,

Пунцовыми, золотыми,

Разноцветными.

Салют

Посієш впору - збереш зерна гору. (Нар. творчість) 2) Ти зійди на гору

брате і поглянь на схід - стали світлі наші хати світ. (Я. Колас) 3) І

добре синові - в нього є мати. І добре матері - в неї є син. (А. Малишко) 4) Не

плюй в колодязь -пригодиться води напиться. (Л. Глібов) 5) Перемога прийде -

але не сама її треба ще здобувати. (Ю. Смолич) 6) Я пам’ятаю - на Дніпрі од

берегів пахли трави. (М. Сосюра) 7) Поглянув я на ягнята - не мої ягнята.

Обернувся я на хати - нема в мене хати. (Т. Шевченко) 8) Здобудеш освіту -

побачиш більше світу. (Нар. творчість)

8. Небо оновляється: засиніло зовсім повесняному. (О. Гончар) 9. І став довгожданий ранок: теплий прозорий щедро

обсипаний позолотою сонця. (Я. Баш)

1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2.1. Хай оживає істина стара людина починається з добра (Л. Забашта). 4. Ксенія була

обдарованою дівчинкою: я щодня насолоджувалася класикою у виконані юної

піаністки (Г. Паламарчук). 5. Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися

із-за обрію (О. Гончар). 6. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку

Відповідь:

Пояснення:Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!