ЛІСОВА ГАЛЯВИНА Четвертий клас вирушив на екскурсію до лісу. Сьогоднібув гарний день! Весело світило сонечко. Діти зупини-лися на галявині. На ній цвіли лісові квіти. Над ними круж-ляли у веселому танку комахи. Дівчатка замилувалисяКвітковим килимом із кульбабок. А хлопчиків зацікавивбасовитий Джміль. Він гудiв і залазив у квіти (За ЄвгенієюЯсельною• Спишіть текст, замінюючи виділені слова однорідними чле-нами речення з довідки. У підкресленому реченні позначтеоднорідні присудки.Довідка: теплий і сонячний; хлопчики й дівчатка; ме-телики, бджоли та джмелі; Оля й Мирослава; Бориса таМиколу.​

ЛІСОВА ГАЛЯВИНА

Четвертий клас вирушив на екскурсію до лісу. Сьогодні теплий і сонячний

день! Весело світило сонечко. Хлопчики й дівчатка зупини-

лися на галявині. На ній цвіли лісові квіти. Над ними круж-

ляли у веселому танку ме-

телики. Оля й Мирослава замилувалися

Квітковим килимом із кульбабок. А Бориса та

Миколу зацікавив

басовитий Джміль. Він гудiв і залазив у квіти (За Євгенією

Ясельною).

Людське життя.. . Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. . усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Стежина життя.. . Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть» .
Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за до мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя. Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей. Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі,вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я.
Часто виходить так, що людина починає розуміти безцінність життя, коли стоїть перед обличчям смерті. А найбільше захоплення викликає мужність людини жити та творити, коли вона невиліковно хвора. Прикладом цього може бути життя видатної української поетеси, драматурга, перекладачки Лесі Українки. Жага до життя, сильна воля поетеси виявляється в її автобіографічній поезії «Contra spem spero»,де звучать такі рядки:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного су­спільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини.
Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі,яким людина має мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням.

Кожна людина з малого віку починає ходити в школу, вона попадає в країну, в якій здобуває знання. Знання - дуже необхідна річ для життя. Я здобуваю знання, щоб стати освідченою та розумною людиною. Хочу поступити в університет, щоб вивчитися на того,на кого мрію. Без знань цього зробити практично не можливо..Знання потрібні всюди. Наприклад, коли йдеш в магазин, та купляєш щось, продавець тобі дає здачу. Тут буде потрібні знання математики..Ти повинен порахувати, чи правильно тобі дали здачу. Знання географії потрібні, якщо ти хочеш подорожувати по світу та багато різних прикладів, для чого ми вчимося.