рідна мова – це велике надбання для кожної людини.
говорячи мовою предків, ми віддаємо гідну шану нашим славним праді-козакам. мова дає змогу зберегти національні традиції, українську мелодійну пісню. рідна мова – це перше наше слово, мамина колискова. з нею тісно пов’язане пізнання навколишнього світу. ми спілкуємося, виражаємо свої думки, мріємо, вивчаємо минуле, залишаємо слід для майбутнього. мова ідентифікує нас як народ у великому світі.
тому треба не забувати рідну мову. вивчати та збагачувати своє мовлення у великій українській родині.
на руском язьке:
родной язык - это большое приобретение для каждого человека.
говоря языком предков, мы отдаем достойную дань уважения нашим славным -казакам. язык позволяет сохранить национальные традиции, украинский мелодичную песню. родной язык - это первое наше слово, мамина колыбельная. с ней тесно связано познания окружающего мира. мы общаемся, выражаем свои мысли, мечтаем, изучаем прошлое, оставляем следует для будущего. язык идентифицирует нас как народ в большом мире.
поэтому надо не забывать родной язык. изучать и обогащать свою речь в большой украинской семье.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Вставте пропущені розділові знаки. Завітати у Чернятин скажімо у вихідний день — значить побувати на святі кольорів. Таких вишнево-бордових вишиванок і своєрідних спідниць — «оборток» жінки обгортають їх навколо стану не побачите ніде, тільки в цьому селі. Майже все тут витримано в одній кольоровій гамі незбагненна глибока червінь, соковита, ніби вишня. Тільки деколи пробиваються крізь неї зеленкуваті та жовтуваті вкраплення… У Торговиці Батьківщина письменника Леся Мартовича поведуть до ткача, який виткав понад півтисячі вишневих «торговицьких» запасок Вихователь виховання є тільки одним із засобів виховання поставлений віч-на-віч з вихованцем, у самому собі має всю можливість успіхів виховання. І ніколи можливо сучасник я маю на увазі художника-творця не мав такого вдячного ґрунту для створення мистецтва високих і значливих, як у наш час... Є ж люди на землі А то б не варто й жити Що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукати. Митька Чубатий так звали вантажника, що стояв поруч глянув на неї.