Усе багатство національної мови увібрав у себе ... стиль. Формування громадської думки — це призначення ... стилю. Природна безпосередність мовців, діалектні та жаргонні елементи спілкування характеризують ... стиль. У текстах указів, законів, постанов ми маємо справу з ... стилем. Метою ... стилю є повідомлення про результати досліджень, експериментів, розрахунків. Регулювати офіційно-ділові відносини – завдання ... стилю. ... стиль передбачає як мету мовлення обстоювання і пропаганду суспільно-політичних ідей тощо. Настрої, думки, почуття людей відтворюють за до художніх образів, і це є ознакою ... стилю.

Безсумнівно я хочу щоб наша планета була найкращою! Щоб на планеті було чисто, було лише хороше людство, не було страшних війн та були лише прекрасні вчинки. Та на жаль, на нашій планеті живуть такі люди, яких можна вже називати свинями. Кожна така "свиня" після себе залишає дуже поганий слід — лише багнюку та сміття. Більшість людства так себе поводиться і мені навіть здається, що лише одиниці залишись такими ж людяними. Такі люди завжди прибирають після "свиней". Зокрема вони намагаються зробити їх кращими. На мою думку, через певний час, наша планету змінять такі прекрасні люди! Вони будуть залишати після себе все більше добра та миру, все буде без війн! Зрештою всі країни будуть дружними, всі будуть допомагати одне одному. Я вірю, і я буду такою ж доброю людиною, я буду оберігати нашу планету від зла! Я вірю в те, що наша планета буде найкращою!

Стихійне лихо  Одного разу Ява прокинувся й відчув тривогу. Виявилося, що річка від дощів піднялася, прорвала греблю й тепер заливає село внизу. Батьки й дід збираються на до а хлопцеві пропонують залишитися вдома з молодшою сестричкою. Ява ледве впросився з ними. Здалеку чувся тривожний гомін. Кричали жінки, ревла худоба, вили собаки. Люди виносили домашні речі. Трактор і машини загрузли в багнюці, лише світили фарами. Дядьки посеред вулиці збивали пліт. Ява кинувся допомагати вантажити хатні речі на вози. Раптом почувся жіночий крик про поміч. Люди лаяли тракториста, який застряг, той собі кричав, що тут і танком не проїдеш. І Ява раптом згадав про військову частину, яка розміщувалася неподалік, про їхні танки — амфібії. Вирішив, що він поїде на велосипеді й покличе військових на до хати по грязюці було важко. Часто доводилося пхати велосипеда поперед себе. Вітер збивав з ніг, кидав у болото. А раптом навчання не закінчилося, і в таборі нікого немає? Тривога роздирала серце хлопця, але він уперто просувався вперед, чуючи лише оте чиєсь розпачливе «рятуйте». Йому не було страшно, він щосили тиснув на педалі, обминаючи ямки, горбочки та пеньки.