167. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. У кожному реченні підкреслити головні члени речення. 1. А рідна мова оберіг народу, віків минулих строгий заповіт. 2. Слово не стріла, а глибше ранить. 3. Здоров'я всьому голова. 4. Плід людини її милосердя. Найдорожча прикраса уста розумні. 5. Тричі по дев’ять двадцять сім. 6. Глузливий чоловік осоружний людям. 7. Я не окраїна, я не руїна, я Україна, я Україна. 8. Калина як дівчина радує зір. 9. Вік прожити не ниву пройти гомінливу. Мова ключ до серця цілого народу. Пізнати її зрозуміти його душу. 10. Жива природа ось довічний храм. 11. Силою примушувати народ зрікатися рідної мови найбільший злочин. 12. Ми не пришельці, не гості у батьківській хаті. 13. Мати як мати! Вона б своєї пучки врізала та дала своїй дитині… 14. Он у тебе дочка як картина.

Мова – основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, "смерть для його душі".

Саме тому загарбники України, бажаючи зламати волелюбний дух українського народу, проводили політику переслідування нашої мови, особливо багато випробувань вона зазнала в ХІХ-ХХ століттях.

Як ви вже знаєте, люди в процесі суспільної діяльності мають постійну потребу вступати в різні стосунки з іншими людьми, погоджувати з ними свої дії, ділитися власним досвідом і запозичати собі досвід інших членів колективу, давати поради й розпорядження і одержувати їх, інакше кажучи, люди завжди мають потребу в спілкуванні з іншими членами суспільства.  Спілкування між людьми відбувається за до мови.

Як нам відомо, немає жодного суспільства, яке б не знало мови, яке б не володіло цим найважливішим засобом людських зносин; нею постійно користуються люди в своїй трудовій діяльності, спрямованій на досягнення певної мети; без мови не може існувати будь-яке виробництво, не можуть розвиватися техніки, культура, наука, мистецтво; за до мови, люди висловлюють свої думки і передають їх іншим людям; за до мови людство зберігає й передає новим поколінням нагромаджений досвід. 

Без мови взагалі не може існувати людське суспільство.

На певному етапі розвитку суспільства виникає письмо, яке поширює функціонування мови у часі та просторі. Мовою, закріпленою в знаках письма, користуються не лише тоді, коли вона висловлена, а й набагато пізніше, отже, функціонування такої мови не обмежено в часі. Писемна мова виконує роль засобу зносин з іншими членами колективу, які перебувають на будь-якому віддаленні від того, хто висловлю свої думки, а не лише з тими, хто бере безпосередню участь у розмові.

На основі писемної мови в процесі історичного розвитку суспільства виникає літературна мова. Зверніть увагу, що літературною називають унормовану мову.

Українська мова, як окрема почала формуватися у ХІV столітті, виділившись із східнослов'янської мовної спільності (давньоруської мови). Тому близькоспоріднені з українською мовою – це російська та білоруська.