ПРИВ, ЧЕ ДЕЛ? виконати повний синтаксичний розбір. Коли ми йшли у двох з тобою вузькою стежкою по полю я гладив золоте колосся. ЗАРАНЕЕ

Бабусині  руки.       Руки моєї бабусі – натруджені, невтомні, ласкаві, найкращі. Як багато вони зробили за свій вік! Бабусині руки засмаглі,  обпечені сонцем, обвітрені вітрами і трішки шершаві від роботи. Вони ніколи не знають спочинку. Завжди чимось зайняті. Чи варять борщ, а він у бабусі найсмачніший; чи печуть запашні , солодкі пироги, що ніби тануть в роті ; чи перуть наші сорочки; чи полють грядки. Та найбільше мене захоплюють вишиті рушники. Скільки потрібно прикласти зусиль , щоб нитками  передати красу на тканину . Стіжок за стіжком рівненько лягають на біле полотно. Всю свою безмежну любов,  свою невтомну душу вкладає бабуся у свої витвори і при цьому її зморшкувате, старіюче обличчя  розквітає і молодіє.    Кожного ранку погладить бабуся мене по голівці і поцілує. А ввечері, сидячи на канапі, покладе вона свої стомлені руки на коліна, щоб трішки спочили і знову до роботи – вишивати. Які тільки прекрасні та яскраві вишиває бабуся візерунки на рушниках та серветках! Зачаровано гаю за її руками.    Я дуже люблю свою бабусю! Дякую Вам і вашим рукам, що виростили мене і доглядали!