5. Середній рід мають усі іменники варіанта А леді, авеню, кольрабі, цеце Б Міссурі, Капрі, рояль, поні В меню, ательє, журі, резюме Г безе, амплуа, пальто, торнадо 6. Середній рід мають усі іменники варіанта А сип, Баку, плач, Еверест Б сабо, пюре, піца, галіфе В соте, папараці, фрикасе, кімоно Г амплуа, казино, ранчо, бюро 7. Середній рід мають усі іменники варіанта А плем’я, кольрабі, радість, лінія Б порося, ревю, Осло, узлісся В скло, рука, очища, суддя Г урвище, земля, бюро, ледарюга 8. Спільний рід мають усі іменники варіанта А листоноша, директор, листя, кухар Б староста, сирота, волоцюга, путь В непосида, рева, базіка, ножиці Г вереда, плакса, недотепа, нездара 9. Спільний рід мають усі іменники варіанта А сирота, базікало, невдаха, посіпака Б гуляка, плакса, недотепа, накип В сіромаха, бідолаха, дівчисько, видовисько Г сердяга, Коляда, рояль, сажень

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.