Визначте двоскладні й односкладні речення, установіть, які з них неповні. Випишіть неповні речення, поясніть морфологічне вираження головного речення та типи неповних речень. 1. А довкола – млисто-бузкова далеч, і золота стерня, і запашний, не отруєний війною вечір (О. Гончар. 2. Кров свою віддам твоїй калині, пісню — травам, птицям і лісам, плоть — піску, чорнозему і глині, а високі думи — небесам (М. Луків). 3. «Чого ви, хлопці?» спитав Савко (М. Хвильовий). 4. Хвилини здаються тобі за години, години — за дні, дні — за роки (Панас Мирний). 5. На сході троянди світання в хитанні гілок золотих (В. Сосюра). 6. Незважаючи на ранню весну, надворі було душно й жарко (С. Скляренко). 7. Три явори посадила сестра при долині, а дівчина заручена — червону калину (Т. Шевченко). 8. Не втирайте ж мої сльози, нехай собі ллються (Т. Шевченко). 9. Подихнуло на Пилипка вільним повітрям, ущипнуло за ніс (Панас Мирний). 10. А Соломія все не поверталась. Десь заблудилась у плавнях (М. Коцюбинський). 11. Поранені почали марити: один — домівкою, а другий — боєм (М. Стельмах). 12. Вкраїну з краю в край проходили з боями (В. Сосюра). 13. Ні сну мені, ні відпочинку (Марко Вовчок).

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!