Golubitskaya378
?>

Відредагуйте текст Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив тумана і зникає десь у гущині трав та верболозу. Можно піти стежкою, протоптанною через лан ще з осіні, але Юрію Івановичу не хочеться тревожити солодкої задуми колосья, що сховало цю вузеньку стежечку від людського ока… Крізь туманову пелену видно чорнявий ліс. Не вмитий і не росчесаний, він нехотя опускається з підгіря, щоб викупатися в любисткових луках і почати своє літнє довго дення. А темні кущі лозняка — низькорослі, широко-спинні, округлі — здаються худобою, що всю ніч пасласся в луках, а тепер з досвіту розбрелася біля річки і ласує росою. Ось-ось вона нап’єтьсся і вляжецця біля копиць на днювання. Густа, обважніла від роси тиша. Тільки раз–по-раз пролітають у високості різно барвні бабки, виспівуючи свої ніжні пісні. Вони бережуть спокій долини, що прокидаєцця по волі й любить довго ніжитися. Невидимий оркестр оживає не квапно, мовби вслухаючись у тишу, потім грає все владніше, та запальніше, не знаючи спину до пізнього вечіра, чи сповнюється довколишня тиша довколишньою музикою, яку човен відчуває по-своєму.

Украинская мова

Ответы

om805633748
Береза помітно вирізняються від усіхдерев у світі. Її незрівнянн красанагадує вродливу дівчину. Красивабереза за всякої пори року. Раньоївесни вона покидає чудові сережки.Потім береза закосичується молодоюзеленню. У моєму саді росте берізка її кора біла, вона немовби сяє в темряві. Листя нагадують сердечки. Знизу вониопушені шовковистими волосинками. Гілки, тонкі, довгі, гойдаються від вітру, наче, переплітаються. Восени березовелистячко, що впало на вологу землю, нагадує мідні монети. Листя берези першим почигає жовтіти. Це зворушливл і трохи сумно.

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Відредагуйте текст Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив тумана і зникає десь у гущині трав та верболозу. Можно піти стежкою, протоптанною через лан ще з осіні, але Юрію Івановичу не хочеться тревожити солодкої задуми колосья, що сховало цю вузеньку стежечку від людського ока… Крізь туманову пелену видно чорнявий ліс. Не вмитий і не росчесаний, він нехотя опускається з підгіря, щоб викупатися в любисткових луках і почати своє літнє довго дення. А темні кущі лозняка — низькорослі, широко-спинні, округлі — здаються худобою, що всю ніч пасласся в луках, а тепер з досвіту розбрелася біля річки і ласує росою. Ось-ось вона нап’єтьсся і вляжецця біля копиць на днювання. Густа, обважніла від роси тиша. Тільки раз–по-раз пролітають у високості різно барвні бабки, виспівуючи свої ніжні пісні. Вони бережуть спокій долини, що прокидаєцця по волі й любить довго ніжитися. Невидимий оркестр оживає не квапно, мовби вслухаючись у тишу, потім грає все владніше, та запальніше, не знаючи спину до пізнього вечіра, чи сповнюється довколишня тиша довколишньою музикою, яку човен відчуває по-своєму.
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

natalyaSvetlana
Sadikova Gavrikov
taa19707470
petrakovao
verkop9
lpcck2212
Овсянкина407
rsd737
yamalsva45
keti0290103
lobanosky162
abcd138191
bieku68
iburejko7
msk27