1. Записати речення. Розставити пропущені розділові знаки. Знайти звертання, указати поширені вони чи непоширені. Визначити, якою частиною мови вони виражені, в якому відмінку вжит і братику за добреє слівце. - Запалай мій вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим. - Дорогі учні Піклуйтеся про своє здоров'я - займайтеся спортом! - Як ти співаєш Півне веселенько... Тебе я слухала б довіку куме мій! - Ти не заблудилась у наших полях дівчино? - Грайте в шахи майбутні чемпіони! - Спи ж ти малесенький пізній бо час

Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення. Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).