Складається із чотирьох простих речень безсполучникове складне речення А Сіється, сіється сніг скрізь на безмежжі доріг, вітер заводить в гаю пісню журливу свою.Б Ходять хмари, ходять хвилі на північнім небосхилі, чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі; все заснуло в сірій млі; ніч царює на землі.В Повечорів мій день, туман поле ясне укриває, я дивлюсь, хвилюючись навколо, — мені треба поспішати.Г Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки.​

 Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.

      -Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, - промовила незадоволено лиходійка.

      - За твою неповагу я покараю тебе!

      І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...

      Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.

      Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.

  ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму.  

А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.