Серед багатьох місяців особливе місце належить серпню. І це цілком природно. Протягом року хлібороб, якщо можна так висловитися, працював на останній місяць літа. Від того, якзащедрив урожай, залежали статки селянина, його добробут і майбутнє. Тому із серпнемвінцем року - люди пов'язували свої найсокровенніші надії.Але одна справавиростити врожай, а інша Вчасно зібрати збіжжя. Не випадково внароді казали: «Один серпневий день рік годує». Тому хлібороби відкладали всі нагальнісправи, намагалися зосередити зусилля лише на жнивах. Зрання й до пізнього вечора селянине мали перепочинку, бо, як мовиться в прислів'ї, «серпень втоми не знає усе збирає, при-пасає»1) Як відомо, кожен місяць мав свої «перепочинкові дні». (2) До таких належали більшчи менш значущі свята, якими й регулювали працю з відпочинком. (3) Лише для серпнянародно-обрядова структура їх майже не передбачала. (4) Традиційний агрокалендар свідомозробив виняток місяцеві жнив. (5) Для цієї пори року існувало золоте правило, що опред-метилось у народному прислів'ї: «У хліба короткі ноги, як утече, то й довгими не наздо-женеш» (В. Скуратівськийу третьому абзаці засобом зв'язку першого й другого речень єА) сполучникБ) повторни слів В) спільнокореневі словаГ) займенник​