Написать переказ, з планом «Людина з гарячим серцем» Вузенькою стежкою йшли два подорожні. З одного боку хлюпотіли хвилі синього моря, з іншого — стояли сиві гори. Подорожні йшли довго. Вони шукали Красу. Один із них — Людина з гарячим сер- цем, другий — Людина з холодним серцем. Людина з гарячим серцем глянула на море — і очі її стали захоплені й ласкаві. Вона й каже: — Яке воно сильне, могутнє й вічне — море. А Людина з холодним серцем каже: — Так, багато води. Прийшли подорожні до сірого каменя. У Людини з гарячим серцем радісно засяяли очі. — Глянь, яка гарна квітка. Це ж і є та Краса, що ми шукаємо. — Де ти бачиш ту квітку? — дивується Людина з холодним серцем. — Це ж сірий камінь. — Так, камінь, але в ньому квітка троянди, — каже Лю- дина з гарячим серцем. — Треба тільки відкинути зайве — і квітка заграє. Людина з гарячим серцем багато днів лупала й тесала сірий камінь. А Людина з холодним серцем сиділа на березі та із су- мом в очах дивилася на море. Нарешті з-під скалок каменя показалася гарна-прегарна квітка. Світ затамував подих і вдивлявся в Красу, визволену з кам’яного полону. Навіть гори піднялися вище, навіть хвилі морські притихли, море стало, мов дзеркало. Тільки Людина з холодним серцем була байдужа. Вона до- торкнулася пальцем до квітки й сказала: — Так, міцний камінчик...